Радимичі

Радимичі (староцерк.-слов. Радимичи^[1]) — східнослов'янський союз племен^[2], який займав землі між р. Дніпром і р. Сожжю (басейн нижньої і середньої течії), Лівобережжя на північ від Києва, земля «Родунія» (та «Радосинь», «Рай»)^[2] і це народ «родимий» (рідний); нині південно-східна Білорусь^[2]. Ці племена займалися мисливством, пасічництвом, скотарством та підсічним хліборобством. Головні міста — Гомель, Чечерськ і Вщиж. Згідно Повісті временних літ, в сер. ІХ ст. радимичі сплачували данину хозарам, але у 885 році Київський князь Олег поширив свій вплив на їх землі і почав брати з них данину. Остаточно радимичів до Київської Русі приєднав князь Володимир Святославич 984 року.

Радимичі
IX ст. – 1169
Радимичі: історичні кордони на карті Східнослов'янські племена 8-9 ст. та балти
Столиця	Гомель, Чечерськ і Вщиж
Релігії	Язичництво
Форма правління	плем'я
Історія
• Засновано	IX ст.
• Ліквідовано	1169
Населення
Наступник Київська Русь
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Радимичі

Етимологія

Назва племені радимичів походить від імені їх племінного князя Радима (староцерк.-слов. Радимъ)^[1].

Походження

Старожитності радимичів (Національний музей історії України)

Плем'я радимичів раніше відносилося до лехітської групи умовно західних слов'ян д.-рус. ѿ Ляховъ^[1], а заселивши терени Русі Східної Європи умовно у новітній історії вважається східними слов'янами староцерк.-слов. и пришедша сѣдоста...Радимъ на Ръжю...и прозвашас̑ Радимичи^[1]. У літописному тексті уточнення щодо староцерк.-слов. Ръжю як староцерк.-слов. Съжю — сучасна назва річки Сож^[1].

Історія

911 року радимичі брали участь у поході князя Олега Віщого на Візантію.

Коли держава Київська Русь по смерті князя Ярослава Володимировича розпалася на удільні князівства, західна частина землі радимичів увійшла до складу Смоленського князівства, а східна — до Чернігівського князівств.

Відомі археологічні пам'ятки радимичів: численні курганні могильники з трупоспаленнями (IX–X ст.) та трупопокладаннями (XI–XII ст.)

Радимичі разом з кривичами, дреговичами, ятвягами утворили білоруський народ^[3].

Востаннє радимичі згадуються літописом під такою племінною назвою в 1169 році. Але зустрічаються в родоводах серед предків сожської шляхти та друцької шляхти Великого князівства Литовського. Згадуються у Пам'ятних книжках Могилівської губернії Російської імперії.

Див. також

• Разбор шляхти