Радошиці (Підкарпатське воєводство)

Радошиці (пол. Radoszyce) — лемківське село в Польщі, у гміні Команча Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 172 особи (2011^[1]).

Село
Радошиці пол. Radoszyce
Радошиці, церква св. Димитрія, зараз костел
Координати 49°19′00″ пн. ш. 22°03′00″ сх. д.
Країна	ПольщаПольща
Воєводство	Підкарпатське воєводство
Повіт	Сяноцький повіт
Гміна	Команча
Перша згадка	1361
Площа	25,6 км²
Висота центру	570 ± 1 м
Населення	172 особи (2011[1])
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 13
Поштовий індекс	38-543
Автомобільний код	RSA
SIMC	0354413
GeoNames	760746
OSM	↑2905012 ·R (Ґміна Команча)
Радошиці Радошиці (Польща) Радошиці Радошиці (Підкарпатське воєводство)
Радошиці у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Радошиці.

Розташування

Розташоване в південно-східній частині Польщі, у східній частині Низьких Бескидів поблизу їхнього стику з пасмом Західніх Бещад, у долині потока Радошанка (пол. Radoszanka) при впадінні до Ославиці, 4 кілометри на південь від Команчі, при кордоні зі Словаччиною. У 1990-их роках через Радошицький перевал збудували автошлях та відкрили пункт пропуску Радошиці—Полата, у напрямку на Меджилабірці.

Історія

Уперше згадується в 1361 році.

Село згадується у грамоті 25 березня (4 квітня за новим стилем) 1441 року — королева Софія дозволяє Яковцю Волоху закріпачити село Радошиці.^[2]

У 1868 р. збудовано дерев'яну церкву св. Димитрія.

У 1918—1919 роках село разом з іншими 33 селами увійшло до складу Команчанської Республіки.

У 1921 році село нараховувало 162 хат та 981 осіб, з яких

• греко-католики — 910,
• євреї — 41,
• римо-католики — 31.

У 1939 р. в селі було переважно українське (лемківське) населення: з 1230 жителів села — 1150 українців, 45 поляків і 35 євреїв^[3].

До виселення українців у 1945 з Польщі до УРСР та депортації в 1947 році в рамках акції Вісла^[4] у селі була греко-католицька парафія Лупківського деканату, до якої належало також село Ославиця^[5].

У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Культурні пам'ятки

У центрі села на пагорбі знаходиться дерев'яна церква св. Дмитра з 1868 року, яку зараз використовують як римо-католицький костел. Всередині є оригінальний іконостас з часів будівництва церкви та вівтар у стилі рококо. На парапеті хоруші можна бачити цікаві малюнки з життя села. Навколо церкви зведений низький мурик з ламаного каменя. Перед церквою стоїть кам'яна дзвіниця багатої цікавої архітектури з трьома дзвонами. За церквою за муриком знаходиться цвинтар з багатьма могилами, деякі з кириличними написами.

За селом приблизно 2 кілометри по дорозі на кордон є збудована каплиця біля цілющого джерела, де стікаються 3 потоки. Греко-католицька громада на цьому місці святкує відпуст у 9-ий четвер після Великодня за юліянським календарем.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][6]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	94	25	54	15
Жінки	78	18	46	14
Разом	172	43	100	29