Радікорський Всеволод Костянтинович

Всеволод Костянтинович Радікорський (рос. Всеволод Константинович Радикорский; нар. 3 жовтня 1915, Москва, Російська імперія — пом. 8 січня 1978, Москва, СРСР) — радянський російський футболіст і тренер, виступав на позиції захисника. Заслужений майстер спорту (1948)^[1]. Один з кращих захисників країни 1940-х років. У чемпіонатах СРСР провів 121 матч.

Всеволод Радікорський
Особисті дані
Повне ім'я	Всеволод Костянтинович Радікорський
Народження	3 жовтня 1915(1915-10-03)
	Москва, Російська імперія
Смерть	8 січня 1978(1978-01-08) (62 роки)
	Москва, СРСР
Зріст	178 см
Громадянство	СРСР
Позиція	захисник
Юнацькі клуби
1928—1933	«Спартак Жовтневої ЗД»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1934 «Завод № 1» (М) ? (?) 1935 «Снайпер» (М) ? (?) 1935—1948 «Динамо» (М) 121 (7)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1949—1951 1952—1954 1955 1957—1958 1959 1962—1963 1963—1965 1967—1968	«Динамо» (МО) «Динамо» (Кл) «Металург» (Дн) «Торпедо» (П) «Шахтар» (Н) «Амур» (Бл) «Енергія» (Ч) «Енергія» (Ч)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця

Вихованець клубу «Спартак Жовтневої ЗД» (Москва). Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1934 року в московському клубі «Завод № 1», а наступного року перейшов до столичного «Снайпера». У другій половині 1935 року перейшов до команди «Динамо-клубна» (Москва). У 1938 році переведений до головної динамівської команди, у складі якої дебютував у червні того ж року. Виступав за столине «Динамо» протягом 10 років, завершив футбольну кар'єру в складі московського клубу 1948 року. Дворазовий чемпіон СРСР 1940 і 1945 років, срібний призер чемпіонату країни 1946, володар Кубка Москви 1941 року і фіналіст Кубка 1942 року, володар Суперкубка Москви 1942 року.

У складі «Динамо» грав у міжнародних матчах у Великій Британії, Болгарії та Югославії. Викликався до складу збірної Москви, у футболці якої зіграв 4 міжнародні матчі.

Кар'єра тренера

По завершенні кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність. З 1949 по 1951 рік тренував команду «Динамо» (Московська область), а потім «Динамо» (Калінінград). У 1955 році очолив дніпропетровський «Металург»^[2]. Потім тренував «Торпедо» (Перово), «Амур» (Благовєщенськ) та «Енергія» (Чебоксари).

Помер 8 січня 1978 року в Москві^[3].

Досягнення

Як гравця

«Динамо» (Москва)

• Чемпіонат СРСР
  • Чемпіон (2): 1940, 1945
  • Срібний призер (1): 1946

• Кубок СРСР
  • Фіналіст (1): 1945

• Кубок Москви
  • Володар (1): 1941
  • Фіналіст (1): 1942

• Суперкубок Москви
  • Володар (1): 1942

Відзнаки

• Заслужений майстер спорту СРСР (1948)