Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Ракіцький Ярослав Володимирович
український футболіст З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Яросла́в Володи́мирович Ракіцький (нар. 3 серпня 1989, Першотравенськ, Дніпропетровська область) — український футболіст, центральний захисник одеського «Чорноморця».
Багаторазовий чемпіон України в складі «Шахтаря», триразовий чемпіон Росії в складі «Зеніту». Учасник чемпіонатів Європи 2012 і 2016 у складі збірної України.
Вихованець академії «Шахтаря», пройшов усі юнацькі команди клубу та закріпився в основному складі «гірників» з 2009 року.[2]
Remove ads
Клубна кар'єра
Узагальнити
Перспектива
Вихованець футбольних шкіл «Самара-Метеорит» з Павлограда та донецького УОР, а також дитячої футбольної академії донецького «Шахтаря». У 10 років був на перегляді у київському «Динамо»[3]. Протягом 2002—2006 років у дитячо-юнацькій футбольній лізі провів 65 матчів, відзначився 8 забитими голами. 31 липня 2006 року дебютував у матчах другої ліги чемпіонату України у складі команди «Шахтар-3» (матч проти краснопільського «Явора», перемога 2:1). Усього протягом 2006—2008 років у складі «Шахтаря-3» відіграв 31 матч, відзначився чотирма забитими голами.
За першу команду «Шахтаря» дебютував 15 серпня 2009 року у матчі 1/16 фіналу розіграшу кубка України проти овідіопольського «Дністра» (перемога 6:1). 12 вересня у 1/8 фіналу того ж розіграшу забив команді «Єдність» (Плиски) перший гол за основу[4] (перемога 3:1). Після переходу в «Барселону» Дмитра Чигринського, основного захисника «Шахтаря», Ярослав отримав шанс влитися до головної команди. Це йому вдалося, і з того часу Ракіцький закріпився в основному складі донеччан.
З 28 січня 2019 до 2 березня 2022 року — гравець російського клубу «Зеніт» (Санкт-Петербург). Після початку російського вторгнення в Україну Ракіцький розірвав контракт з «Зенітом»: клуб повідомив, що причиною цьому стали сімейні обставини[5].
Навесні 2022 року тренувався з «Металістом» і «Шахтарем»[6]. У липні став гравцем турецького «Адана Демірспор»[7].
16 січня 2023 року офіційно повернувся до складу «Шахтаря».
Remove ads
Виступи за збірні
З 2008 року викликався до молодіжної збірної України (дебют 10 жовтня у матчі проти однолітків з Нідерландів, нічия 1:1). У складі української молодіжної збірної був учасником фінального етапу молодіжного чемпіонату Європи 2011 року, в рамках якого взяв участь в усіх трьох іграх команди на турнірі.
Після отримання постійного місця в основі «Шахтаря» був викликаний до національної збірної України, у формі головної команди країни дебютував 10 жовтня 2009 року у матчі проти збірної Англії (перемога 1:0). Перший гол за національну збірну забив у другому своєму зіграному за неї матчі, відзначившись у воротах збірної Андорри 14 жовтня 2009 року.
У складі збірної України брав участь у матчах Євро-2012 та 2016.
6 листопада 2019 року оголосив про завершення кар'єри в збірній України.
Remove ads
Статистика виступів
 | Частина інформації в цій статті застаріла. |
- Станом на 3 березня 2022 року[8]
Досягнення
- «Шахтар»
- Чемпіон України: 2009-10, 2010-11, 2011-12, 2012-13, 2013-14, 2016-17, 2017-18, 2018-19[9], 2022-23, 2023-24
- Володар кубка України: 2010-11, 2011-12, 2012-13, 2015-16, 2016-17, 2017-18, 2023-24
- Володар Суперкубка України: 2008, 2010, 2012, 2015, 2017
- «Зеніт»
- Чемпіон Росії: 2018-19, 2019–20, 2020-21, 2021-22
- Володар Кубка Росії: 2019-20
- Володар Суперкубка Росії: 2020, 2021
Родина та особисте життя
Мати — підприємець, володіє б'юті студією Олени Ракіцької у місті Дніпро. Батько працював на шахті в Першотравенську. Дід і дядько Ярослава займалися боротьбою на професійному рівні. Саме дідусь привів Ярослава на футбол.
Його молодша сестра Дар'я — чемпіонка України з жіночого футзалу сезону 2023/2024, експерт зі спортивного маркетингу та спонсорства.
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads