Шахтарське

Шахта́рське (у 1960—2024 роках — Першотра́венськ) — місто в Україні, адміністративний центр Шахтарської міської громади Синельниківського району Дніпропетровської області. Територія міста займає 0,4 тис. га, населення — 28 000 осіб.

Шахтарське
Герб Шахтарського Прапор Шахтарського
Скульптура шахтаря на в'їзді до міста (до 26 вересня 2024 року — Першотравенськ)
Основні дані
Країна	Україна
Область	Дніпропетровська область
Район	Синельниківський район
Тер. громада	Першотравенська міська громада
Код КАТОТТГ	UA12140210010011011
Засноване	25 травня 1954 (71 рік)
Статус міста	з 1966 року
Населення	▼ 27 099 (01.01.2022)[1]
Агломерація	Павлоградська агломерація
Площа	31 км²
Густота населення	874 осіб/км²
Поштові індекси	52800—52899
Телефонний код	+380-5633
Координати	48°20′51″ пн. ш. 36°24′6″ сх. д.
Висота над рівнем моря	132 м
Назва мешканців	шахтарча́нин, шахтарча́нка, шахтарча́ни
День міста	остання неділя травня
Відстань
Найближча залізнична станція	Миколаївка-Донецька
До станції	6 км
До обл./респ. центру
- фізична	104 км
- залізницею	130 км
- автошляхами	123 км
До Києва
- фізична	482 км
- автошляхами	576 км
Міська влада
Адреса	52800, Дніпропетровська обл., м. Шахтарське, вул. Шкільна, 20
Вебсторінка	Шахтарська міська рада
Міський голова	Вінницька Оксана Рудольфівна
Шахтарське у Вікісховищі Карта Шахтарське Шахтарське

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Шахтарське (значення).

Географія

Місто Шахтарське розташоване за 123 км від обласного центру, 48 км від міста Павлоград та 6 км від залізничної станції Миколаївка-Донецька. Має автобусне сполучення з Дніпром, , Павлоградом, Петропавлівкою. Через місто пролягає автошлях міжнародного значення E50, із яким збігається М30.

Історія

Шахтарське — є одним із наймолодших міст Дніпропетровщини. Його заснування нерозривно пов'язана з розвитком вугільної промисловості в Західному Донбасі. Одночасно із закладенням перших шахт «Західно-Донбаська» № 1 і № 2 будувалося і робітниче селище. Перший камінь під будівництво шахтарського селища був закладений 25 травня 1954 року. Великі труднощі були з електро- і водопостачанням. У 1956 році ввели в експлуатацію більше 30 одноповерхових житлових будинків та почала працювати школа, в якій навчалося лише 7 учнів. У 1957 році була введена в експлуатацію перша черга електропідстанції, відкриті їдальня, магазини, клуб. 16 серпня 1957 новозбудоване селище отримало назву Шахтарське і було віднесено до категорії робітничих селищ з підпорядкуванням Миколаївській сільській раді Петропавлівського району. У 1958 році відкрита лікарня на 25 місць. У 1959 році відбувся перепис населення, за яким в селищі мешкало 5100 жителів.

У 1960 році робітниче селище було віднесено до категорії селищ міського типу та перейменоване на Першотравневе, яке було згодом виведено зі складу Миколаївської сільської ради, з утворенням Першотравневої селищної ради. У 1960 році відкрита школа-інтернат, семирічна школа, молочна кухня, ресторан, побутовий комбінат, закінчено будівництво водозабору і вже в жовтні 1960 році мешканці селища отримали питну воду. У 1961 році створений гірничорятувальний загін. 28 серпня 1963 року введено в експлуатацію шахту «Західно-Донбаська» № 1 (у 1973 році перейменована на «Першотравневу»). У 1963 році відкрита перша середня загальноосвітня школа. 20 березня 1965 року введена в експлуатацію друга шахта — «Західно-Донбаська» № 2 (нині — «Степова»).

25 лютого 1966 року указом Президії Верховної ради УРСР селище Першотравневе набуло статусу міста районного підпорядкування і було перейменоване на Першотравенськ. У цьому ж році місто було підпорядковане Павлоградській міській раді. У місті відкритий широкоформатний кінотеатр «Жовтень». У 1967 році відкрито професійно-технічне училище.

1968 року введені в експлуатацію Центральні електромеханічні майстерні (з 1975 року — Ремонтно-механічний завод). Утворена дитяча міська бібліотека.

Третю шахту — «Західно-Донбаську» № 3 (нині — «Ювілейна») введено в експлуатацію у 1970 році. У цьому ж році добудовувся Палац культури шахтарів.

У 1981 році в місті відкритий клуб юних техніків, парк атракціонів. Шахта «Західно-Донбаська» № 21/22 розпочала роботу у 1982 році (з 1983 року — імені М. І. Сташкова).

Впродовж 1982—1985 років будується житловий мікрорайон «Південний».

8 серпня 1989 року місто віднесено до категорії міст обласного підпорядкування. З цього часу місто перестає бути супутником Павлограда і починає формувати власну інфраструктуру. Починає роботу міський суд, прокуратура, фінансове управління, міський відділ статистики, міський архів. У 1991 році було започатковано міську газету — «Першотравенські новини». У 1992 році кінотеатр «Південний» перебудований у православний Свято-Введенський храм.

У 1996 році місто було газифіковано.

У 2001 році був проведений перший Всеукраїнський перепис населення, за результатами якого в місті було зареєстровано 29374 особи.

21 липня 2002 року, о 11:45, у лаві № 570 шахти «Ювілейна» на глибині 260 метрів стався вибух метану. На момент вибуху в шахті перебувало 423 гірники, у тому числі в самій лаві 45 шахтарів. В результаті аварії 6 шахтарів загинуло, а 16 осіб було госпіталізовано. Дослідивши матеріали справи та опитавши свідків, експертна комісія дійшла до висновку, що причиною створення вибухонебезпечної концентрації метаноповітряної суміші — непрогнозований викид метану^[2].

2004 року затверджено символи міста — прапор, герб та гімн. У 2004 році об'єднання «Павлоградвугілля» увійшло до складу «Донбаської паливно-енергетичної компанії». Нині на території міста діють 2 шахти — «Степова» та «Ювілейна» (нині — є підрозділами ДТЕК «Павлоградвугілля» і об'єднані в одне шахтоуправління «Першотравенське»). Шахту «Першотравнева» закрили, а її невідпрацьовані запаси передали шахті «Ювілейна», будівництво і відкриття на останній нової вентиляційної свердловини в 2016 році фактично означає, що «побудована нова шахта»^[3].

У 2017 році шахтоуправління видобувало в середньому по 10900 тонн вугілля на добу (цієї кількості вистачає, наприклад, для роботи Криворізької ТЕС в режимі повного навантаження протягом доби)^[4].

3 квітня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав перейменування міста на Шахтарське^[5][6].

19 вересня 2024 року Верховна Рада України підтримала перейменування Першотравенська на Шахтарське^[7]. 26 вересня 2024 року перейменування набуло чинності^[8].

Інфраструктура

Шахтарське — вузькогалузеве місто. Основною галуззю економіки є вугільна промисловості. Нині на території міста діють дві шахти — «Степова», «Ювілейна». Діє ремонтно-механічний завод для обслуговування машин та устаткування добувної промисловості і будівництва. Працюють 33 підприємства з обслуговування населення.

Залізничний транспорт у місті відсутній. Найближча залізнична станція — Миколаївка-Донецька, що розташована в селі Миколаївка (за 6 км). В місті діє автостанція, що входить до складу ВАТ «ДОПАС». Основними напрямками є дніпровський, донецький, павлоградський, петропавлівський. Міський транспорт відсутній. Шахти самостійно здійснюють підвіз працівників.

До послуг населення центральна міська лікарня, поліклініка, територіальний центр соціального обслуговування громадян похилого віку. Пологовий будинок у місті відсутній. У місті є гірничий ліцей, 5 середніх загальноосвітніх шкіл, спеціальна загальноосвітня школа-інтернат, 7 комунальних дошкільних навчальних закладів.

Населення

Рік	Населення	Зміна
1979	23 660	—
1989	28 068	+18.6%
2001	29 140	+3.8%
2005	28 859	−1.0%
2006	29 010	+0.5%
2007	29 088	+0.3%
2008	29 031	−0.2%
2009	29 091	+0.2%
2010	29 122	+0.1%
2011	29 104	−0.1%
2012	29 019	−0.3%

Національний склад

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року^[9]:

Національність	Відсоток
українці	60,35 %
росіяни	35,96 %
білоруси	1,25 %
татари	0,71 %
німці	0,35 %
вірмени	0,17 %
молдовани	0,14 %
інші/не вказали	1,07 %

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[10]:

Мова	Кількість	Відсоток
російська	17299	58,89 %
українська	11812	40,21 %
білоруська	48	0,16 %
вірменська	24	0,08 %
інші/не вказали	191	0,66 %
Всього:	29374	100 %

Засоби масової інформації

Телерадіокомпанії «Дюфюл» — телестудія «Імпульс» та «Візит»^[11].

Друковані «Першотравенські новини» (Шахтарська міська рада), «Урядовий кур'єр» (Кабінет Міністрів України), «Вісті Придніпров'я» (Дніпропетровська обласна державна адміністрація), «Зоря» (Дніпропетровська обласна рада) та «Вісник шахтаря» (ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»).

Культура і спорт

Культура міста представлена двома Палацами культури, міською бібліотекою, центром дитячої творчості, клубом юних техніків.

У місті є стадіон, який не обладнаний лавками для сидіння, дитячо-юнацька спортивна школа «Шахтар», спортивний клуб «Самсон», 26 спортивних майданчиків.

В місті є 2 сквери та 3 зелені зони.

Відомі особи

• Віценець Віталій Володимирович — український футболіст, нападник клубів «Шахтар» (Донецьк), «Маріуполь» тощо.
• Западня Артур Володимирович — український футболіст.
• Ковальов Костянтин Олександрович (1980—2014) — український військовослужбовець, загинув під Маріуполем, похований у рідному місті^[12].
• Кульпович Артур Олександрович — український співак, композитор, письменник.
• Малишенко Тарас Сергійович (1984—2014) — солдат Збройних сил України, учасник війни на сході України.
• Коробко Ігор Олегович (26.05. 1994 р. - 30.05.2024 р) - молодший сержант, командир відділення Гвардії Наступу, військовослужбовець російсько-української війни
• Ніколаєнко Володимир Іванович — народний артист України, кіноактор, актор Київського Національного драматичного театру імені Івана Франка, викладач^[13].
• Ракіцький Ярослав Володимирович — український футболіст, колишній захисник донецького «Шахтаря» та збірної України.
• Щербакова Галина Станіславівна — заслужений вчитель України.