Ралко Марія Олександрівна

Ралко́ Марі́я Олекса́ндрівна (нар. 14 липня 1950 року, Київ) — українська художниця, член Національної спілки художників України (з 1989 року), Заслужений художник Української РСР (1990)^[1], народний художник України (1994)^[2], академік Української академії архітектури (1998).

Ралко Марія Олександрівна
|Премії=
Народження	14 липня 1950(1950-07-14) Київ
Смерть	4 лютого 2024 року (72 або 73 років)
Країна	СРСР →  Україна
Жанр	монументально-декоративне мистецтво
Навчання	Київський державний художній інститут
Діяльність	художниця
Член	Спілка радянських художників України і Академія архітектури України
У шлюбі з	Адаменко Станіслав Михайлович
Звання
Нагороди	Почесна відзнака Президента України

Лауреат Державної премії України в галузі архітектури (1991)^[3], нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1996)^[4].

Біографія

Народилася в Києві. У 1975 році закінчила Київський державний художній інститут, педагог з фаху А. В. Добровольський. Працює в галузі монументально-декоративного мистецтва. Головний архітектор-художник ДП «Проектне бюро Державного управління справами» (з 1998).

Основні твори

• Інтер'єри в Рівненському музичному драматичному театрі (1983).
• Інтер'єри в Палаці культури в м. Ровеньки Луганської області (1985).
• Реконструкція будівлі Національної опери України (оформлення інтер'єрів, у співавторстві, 1987).
• Станція метро «Золоті ворота» (оформлення інтер'єрів, у співавторстві, 1990).
• Реконструкція будівлі Палацу культури «Україна» (оформлення інтер'єрів, у співавторстві, 1996)
• Реконструкція будівлі Маріїнського палацу в Києві.

Родина

• Чоловік: Адаменко Станіслав Михайлович (нар. 1949) — український художник, народний художник України (1994), академік Української академії архітектури (1998).

Зображення

• 
  Національна опера України імені Тараса Шевченка
• 
  Станція метро «Золоті ворота»
• 
  Національний палац мистецтв «Україна»