Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Адаменко Станіслав Михайлович
український художник З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Станісла́в Миха́йлович Ада́менко (нар. 31 липня 1949, с. Поташ) — український художник, член Національної спілки художників України (з 1989 року), заслужений художник Української РСР (1990)[1], народний художник України (1994)[2], академік Української академії архітектури (1998), лауреат Державної премії УРСР по архітектурі (1990, за реконструкцію Державного академічного театру опери і балету ім. Т. Шевченка)[3]. Нагороджений Почесною відзнакою Президента України (1996)[4].
Remove ads
Життєпис
Народився у с. Поташ Тальнівського району Черкаської області. У 1975 році закінчив Київський державний художній інститут, педагог з фаху Н. Б. Чмутіна. Працює в галузі монументально-декоративного мистецтва. Генеральний директор ДП «Проектне бюро Державного управління справами» (з 1998), член архітектурно-містобудівної ради міста Києва.
Основні твори
- Інтер'єр Палацу культури в с. Горбакові Рівненської області (1982)
- Головне фоє у Інституту міжнародних відносин КДУ ім. Т. Шевченка (1986)
- Зал органної та камерної музики у м. Рівному (1987)
- Реконструкція будівлі Національної опери України (у співавторстві, 1987).
- Станція метро «Золоті ворота» (у співавторстві, 1990).
- Реконструкція будівлі Донецького театру опери і балету (у співавторстві, 1994).
- Реконструкція будівлі Палацу культури «Україна» (у співавторстві, 1996)
- Реконструкція будівлі Маріїнського палацу в Києві.
Remove ads
Сім'я
- Дружина: Ралко Марія Олександрівна (нар. 1950) — українська художниця, народний художник України (1994), академік Української академії архітектури (1998), лауреат Державної премії України в галузі архітектури (1991).
Зображення
- Національна опера України імені Тараса Шевченка
- Станція метро «Золоті ворота»
- Національний палац мистецтв «Україна»
Примітки
Посилання
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads