Ращук Володимир Анатолійович

Володи́мир Анато́лійович Ращу́к (нар. 11 жовтня 1987) — український театральний та кіноактор, спортсмен і військовослужбовець, командир 7-ї роти Батальйону «Свобода» у складі Бригади швидкого реагування Нацгвардії України «Рубіж», лейтенант.

Ращук Володимир Анатолійович
Лейтенант
Володимир Ращук під час Кінохвилі 2025
Загальна інформація
Народження	11 жовтня 1987(1987-10-11) (38 років) Маріуполь, Донецька область
Alma Mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Псевдо	Артист
Військова служба
Роки служби	2022 — т.ч.
Приналежність	Україна
Рід військ	Національна гвардія
Командування
Командир 7-ї роти батальйону «Свобода»
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест» Нагрудний знак «За доблесну службу» Медаль «Честь. Слава. Держава»

Життєпис

Народився 11 жовтня 1987 року в місті Маріуполь.

В юності активно займався спортом, мав перші розряди з водного поло та волейболу. Кандидат у майстри спорту з вільної боротьби. Захоплюється музикою, грою на музичних інструментах — гітарі, фортепіано, ударних^[1].

2010 року закінчив Київський національний університет театру, кіно та телебачення ім. Карпенка-Карого^[2].

З 1 листопада 2007 року — актор Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.

2015 року відіграв головну роль у кримінальному детективі «Відділ 44». Його герой — експерт зі зброї Гліб Майоров. Спецагенти «Відділу 44» розкривають найзаплутаніші злочини завдяки останнім IT-досяганням людства.

Після повномасштабного вторгнення Росії пішов на війну добровольцем^[3]. Став командиром роти батальйону «Свобода», навесні звільняв від російських окупантів Київську область. Згодом вирушив на схід де брав участь у боях на Бахмутському напрямку^[4]. Брав участь у боях за Сєвєродонецьк ^[5].

Сім'я

Дружина — українська актриса та співачка Вікторія Білан^[6]. Пара має доньку Катерину (2005 р.н.) та сина Ярему (2025 р.н.)^[7][8].

Акторські ролі в театрі

Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки

• 2002 — «У полоні пристрастей (Камінний господар)» за драматичною поемою) Лесі Українки; реж. Михайло Резнікович — Командор
• 2002 — «№13» Рея Куні; реж. Ірина Барковська — Ронні, чоловік секретарки
• 2009 — «Сімейна вечеря» Марка Камолетті; реж. Григорій Зіскін — Жорж, чоловік куховарки
• 2011 — «Чуть мерцает призрачная сцена… (Ювілей. Ювілей? Ювілей!)»
• 2011 — «Норд-Ост. Майбутнє покажє»
• 2014 — «Джульєтта і Ромео» за п'єсою «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра; реж. Кирило Кашліков — Капулетті
• 2015 — «Ризик (Коханці та вори)»
• 2016 — «Вид з мосту» Артура Міллера; реж. Кирило Кашліков — Марко
• 2018 — «Загадкове нічне вбивство собаки» Саймона Стівенса за романом Марка Хеддона; реж. Кирило Кашліков — Роджер (містер Ширз)
• 2020 — «Каліка з острова Інішмаан» Мартіна Мак-Дони; реж. Кирило Кашліков — Малюк Боббі Беннетт

Фільмографія

• 2008 — «Про Любов» — Олег, хлопець Люби
• 2010 — «Віра, Надія, Любов»
• 2011 — «Лють» (Фільм №2 «Дезертир») — Кабан, дезертир
• 2011 — «Здравствуй, мама!» — Макс
• 2011 — «Повернення Мухтара —7» (38 серія «Фактор крові») — Віктор
• 2015-2016 — "Відділ 44" — Гліб Майоров
• 2019 — «Чорний ворон» — Іларіон Загородній
• 2023 — «Джура Королевич»^[9][10]
• 2024 — «Конотопська відьма» — Військовий ЗСУ
• 2024 — «Прикордонники» — Іван Криницький, майор ДПСУ, курсовий
• 2024 — «Друзі за контрактом»^[11]
• 2025 — «Каховський об’єкт» — Джміль^[12][13]

Відзнаки та нагороди

• 2022, 15 червня — Орден «За мужність» III ступеня — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[14]
• почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних сил України «Сталевий хрест»
• Нагрудний знак «За доблесну службу»
• Медаль «Честь. Слава. Держава»