Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Реакція Яріша-Герксгаймера

реакція на ендотоксиноподібні речовини, що виділяються при загибелі шкідливих мікроорганізмів в організмі під час антимікробної терапії З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Реакція Яріша-Герксгаймера
Remove ads

Реакція Яріша-Герксгаймера — це раптова та зазвичай минуща реакція, яка може виникнути протягом 24 годин після введення антибіотиків для лікування інфекції, спричиненої спірохетами, зокрема сифілісу, лептоспірозу, хвороби Лайма та поворотного тифу.[1] В число ознак та симптомів цієї реакції входять гарячка, озноб, тремтіння, нудота, головний біль, прискорене серцебиття, низький кров'яний тиск, прискорене дихання, почервоніння шкіри, біль у м'язах та погіршення шкірних уражень.[1] Іноді її помилково сприймають за алергію на антибіотик.[1]

Коротка інформація Реакція Яріша-Герксгаймера, Спеціальність ...

Реакції Яріша-Герксгаймера можуть бути небезпечними для життя, оскільки вони можуть спричинити значне падіння артеріального тиску та гостре ураження органів-мішеней, що зрештою призводить до поліорганної недостатності.[1]

Remove ads

Ознаки та симптоми

Ця реакція є різновидом так званого сепсису, і виникає після початку приймання антибактеріальних препаратів при лікуванні грам-негативних інфекцій, таких як кишкова паличка, та інфекцій, що передаються через воші та кліщі. Зазвичай вона проявляється через 1–3 години після першого приймання антибіотиків у вигляді гарячки, ознобу, тремтіння, низького кров'яного тиску, ⁣ головного болю, тахікардії, гіпервентиляції, вазодилятації з припливами, міалгії (болю в м’язах), загострення шкірних уражень та тривоги. Інтенсивність реакції вказує на тяжкість запалення. Реакція зазвичай виникає протягом двох годин після введення препарату, та як правило, минає сама по собі.[2]

Remove ads

Причини

Реакцію Яріша-Герксгаймера традиційно пов'язують з антимікробним лікуванням сифілісу.[3] Ця реакція також спостерігається при інших захворюваннях, спричинених спірохетами: хворобі Лайма, поворотному тифі та лептоспірозі.[4] Були повідомлення про випадки реакції Яріша-Герксгеймера, що супроводжували лікування інших інфекцій, зокрема Ку-гарячки, бартонельозу, бруцельозу, трихінельозу та сонної хвороби.[3]

Remove ads

Патофізіологія

Вважається, що ліпопротеїни⁣, що вивільняються під час лікування інфекцій, спричинених Treponema pallidum, викликають реакцію Яріша-Герксгаймера.[3] Реакція Герксгаймера супроводжується підвищенням рівня запальних цитокінів під час загострення, зокрема фактора некрозу пухлини, інтерлейкіну-6 та інтерлейкіну-8.[5][6]

Лікування

Профілактика та лікування протизапальними засобами можуть зупинити розвиток цієї реакції. Як допоміжне лікування застосовують пероральний аспірин або ібупрофен кожні чотири години протягом доби або 60 мг преднізону перорально або внутрішньовенно. Разом з тим стероїди, як правило, не приносять користі. Пацієнтів необхідно ретельно спостерігати на предмет потенційних ускладнень (колапсу та шоку), а також їм може знадобитися внутрішньовенне введення рідини для підтримки належного артеріального тиску. За наявності слід призначити мептазинол, опіоїдний анальгетик змішаного агоністично-антагоністичного типу, для зменшення тяжкості реакції. Також можуть бути стати в пригоді інгібітори фактора некрозу пухлини.[7][8]

Remove ads

Історія

Відкриття реакції Яріша-Герксгеймера приписують як австрійському дерматологу Адольфу Ярішу,[9] так і німецькому дерматологу Карлу Герксгаймеру[10]. І Яріш, і Герксгаймер спостерігали такі реакції у пацієнтів із сифілісом, яких лікували ртуттю. Реакція вперше була помічена після лікування ранніх та пізніх стадій сифілісу сальварсаном, ртуттю або антибіотиками. Яріш вважав, що реакцію спричиняє токсин, що виділяється з мрущих спірохет.[11]

Remove ads

Виноски

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads