Рейсвейцький мирний договір

Рейсвейцький мирний договір (англ. Treaty of Ryswick; нід. Vrede van Rijswijk) — договір, підписаний в Рейсвейку (Республіка Сполучених провінцій) 20 вересня 1697. Завершив дев'ятирічну Війну Аугсбурзької ліги (Франція проти «Великого альянсу»).

Рейсвейцький мирний договір
Тип	мирна угода
Підписано	30 жовтня 1697
Підписанти	Англійське королівство, Французьке королівство, Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів, Нідерланди, Священна Римська імперія і Іспанська імперія
Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Мирні переговори почалися в травні. Представники Франції розмістилися в Гаазі, представники Великого альянсу — в Делфті, переговори проходили в палаці «Гейс-тер-Ньївбюрг» у розташованому між ними Рейсвейку.

Перші кілька тижнів переговорів не привели ні до якого результату, тому два основних антагоністи — Вільгельм III Оранський та Людовик XIV — призначили двох представників, які повинні були зустрітися приватно. Цими представниками були названі Йоганн Вільгельм фон Бентінк і маршал Луї Франсуа де Буфле. Накидані ними умови угоди викликали неприйняття імператора Леопольда та іспанського короля Карла II. Коли Іспанія змінила свою позицію, Франція 20 вересня підписала мир з Англією, Іспанією і Республікою З'єднаних провінцій. Після цього Вільгельм змусив Леопольда погодитися укласти мир, і 30 жовтня був підписаний договір між Францією і Священною Римською імперією.

Умови договору

Основою для договору стало положення про те, що все має повернутися до кордонів, встановлених Німвегенськими мирними договорами 1679. Франція повернула Священній Римській імперії Фрайбург, Брайзах-на-Рейні та Філіпсбург, але втримала Страсбург. З іншого боку, Франція отримала Сан-Домінго і повернула собі Пондішеррі (заплативши Сполученим провінціям 16.000) і Нову Шотландію, у той час як Іспанія отримала назад Каталонію і прикордонні фортеці Монс, Люксембург та Кортрейк. Лотаринзьке герцогство, яке багато років перебувало під владою Франції, знову отримало незалежність, і на його чолі став Леопольд-Йосиф-Карл, онук Карла IV. Голландцям було дозволено тримати гарнізони в деяких ключових фортецях Іспанських Нідерландів, включаючи Намюр та Іпр. Людовик визнав Вільгельма королем Англії, і зобов'язався більше не підтримувати претензії на англійський трон Якова II; також Людовик зобов'язався припинити втручання у справи Кельна, що був одним з вибірників імператора Священної Римської імперії, і відмовитися від претензій на деякі землі Курпфальца.

Література

• М. Г. Капітоненко. Рісвікський мир 1697 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4