Рене Блондло

Рене Проспер Блондло (3 липня 1849(1849-07-03) , Нансі  — 24 листопада 1930(1930-11-24) , Нансі ) — французький фізик, член Паризької АН (1894).

Рене Блондло
фр. René Blondlot
Народився	3 липня 1849(1849-07-03)[1][2][3]  Нансі
Помер	24 листопада 1930(1930-11-24)[1][3] (81 рік)  Нансі
Країна	Франція
Діяльність	фізик, викладач університету
Alma mater	ULd
Батько	Nicolas Blondlotd
Нагороди	Премія Леконтеd (1904) наукова премія імені Монтіона[d] (1870)
Рене Блондло у Вікісховищі

Закінчив університет у Нансі, де й працював (1896—1910 рр. — професор).

Роботи з термодинаміки, електромагнетизму, оптики. 1891 року розробив метод визначення швидкості поширення електромагнітних хвиль, отримавши значення 297 600 км/с, 1892 року — метод передавання електромагнітних хвиль уздовж металевих проводів.

Визначив швидкість рентгенівських променів, виявив, що вона збігається зі швидкістю світла і показав, що рентгенівські промені є електромагнітними хвилями. Виконав досліди з діелектриками, що рухаються в електромагнітних полях. Досліджував фотоефект.

1903 року оголосив про відкриття «N-променів^[en]», які виявилися вигадкою. За його словами, N-промені посилювали здатність очей бачити слабо освітлені предмети. Він заявив також, що сконструював спектроскоп для N-променів, в якому використовувалася алюмінієва призма. 1904 року Французька академія наук присудила йому премію Леконта^[4]. Пізніше лабораторію Блондло відвідав Роберт Вуд. Той продемонстрував Вуду свої досліди і стверджував, що спостерігає на собі дію променів, незважаючи на те, що Вуд перед експериментом непомітно вийняв зі спектроскопа алюмінієву призму^[5].