Рене Фавалоро

Рене́ Херо́німо Фавало́ро (ісп. René Gerónimo Favaloro, 12 липня 1923 — 29 липня 2000) — аргентинський кардіохірург та педагог, найбільш відомий завдяки своїй новаторській роботі в операції шунтування коронарних артерій з використанням великої підшкірної вени^[en].

Рене Фавалоро
Народився	12 липня 1923(1923-07-12)  Ла-Плата, Аргентина
Помер	29 липня 2000(2000-07-29) (77 років)  Буенос-Айрес, Аргентина  ·вогнепальна рана
Країна	Аргентина
Діяльність	кардіохірург
Alma mater	Національний університет Ла-Плати, Rafael Hernández National Colleged і Escuela primaria N° 45 Manuel Rochad
Науковий керівник	Federico Enrique Bruno Christmannd
Знання мов	іспанська
Членство	Всесвітня академія наук[1] і Американська колегія хірургів
Роки активності	з 1949
Автограф
Нагороди	Міжнародна премія Фонду Гайрднера (1987) Prince Mahidol Awardd (1999) премія «Золота тареля»d (1993) diamond Konex awardd (1993) honorary doctor of the Autonomous University of Barcelonad медаль Джона Скотта (1979)
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Здобув медичний ступінь 1949 року в Національному університеті Ла-Плати. Готувався стати торакальним хірургом, натомість до 1961 року працював лікарем у сільській місцевості в провінції Ла-Пампа, замінивши колегу. Увів портативні «банки крові» та навчав пацієнтів профілактиці хвороб^[2]

У 1962 році переїхав до США, де працював у Клівлендській клініці^[en] разом з Мейсоном Соунзом^[en], Віллемом Колффом^[en], Дональдом Еффлером (англ. Donald Effler). Там він здійснив першу операцію коронарного шунтування за власним методом.^[2]

1971 року повернувся до Аргентини. Згодом він заснував медичний центр і «Фундацію Фавароло» для проведення кардіохірургічних операцій та навчання лікарів його методу.^[2]

Внесок у медицину

Працюючи в Клівлендській клініці з кардіологом Соулзом, Фавароло дослідив тисячі ангіограм, зокрема ангіограму пацієнта, якого прооперували за методом Вайнберга^[en], з використанням фрагменту великої підшкірної вени задля заміни забитої коронарної артерії. Натомість Фавароло запропонував з'єднати фрагмент цієї вени з судинами вище й нижче заблокованої ділянки артерії, провівши першу успішну операцію 9 травня 1967 у 51-річної жінки з повною оклюзією коронарної артерії.^[2]

Нагороди та звання

• Нагорода Міжнародного визнання Кардіоваскулярного товариства Кулі (1992, Пуерто-Рико)
• Член Аргентинської національної академії медицини^[en] (1986)
• Член Національної академії наук Аргентини (1977)

Почесний докторський ступінь

• Національний університет літоралі^[es] (1997)
• Національний університет Ріо-Кварто^[es] (1996)
• Національний університет Педро Енрікеса Уреньї^[es] (Домініканська республіка, 1993)
• Національний університет Тукуману^[es] (1989)
• Національний університет Куйо^[es] (1986)
• Національний університет Розаріо^[es] (1980)
• Тель-Авівський університет (Ізраїль, 1980)
• Католицький університет Кордови^[es] (Аргентина, 1974)

Почесний професор

• Університет Буенос-Айреса(1987)
• Католицький університет Сальти^[es](1980, екстаординарний професор)
• Національний університет Кордови (1979)
• Національний університет Ла-Плати (1979)
• Головний університет Сан-Андреса^[es](Болівія, 1975)

Публікації

• «Спогади сільського лікаря»