Рено Михайло Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рено.

Барон Миха́йло Олекса́ндрович Рено́ (22 березня 1862(18620322), Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія — 10 лютого 1932, Палич, Воєводина, Югославія) — російський офіцер, громадський та політичний діяч. Землевласник Херсонської губернії. Депутат Державної думи III скликання^[ru] від Одеси.

Михайло Рено
Депутат Державної думи Російської імперії III скликання[ru] від Херсонської губернії
1910 — 1912
Народження:	22 березня 1862(1862-03-22)  Миколаїв, Миколаївське і Севастопольське військове губернаторство, Російська імперія
Смерть:	10 лютого 1932(1932-02-10) (69 років)  Югославія
Країна:	Російська імперія
Освіта:	Миколаївське реальне училищеd і Михайлівське артилерійське училище
Партія:	незалежний політик
Нагороди:	Q52229794?

Життєпис

Народився 1862 року. Належав до дворянства Херсонської губернії.

Рено в роки навчання в реальному училищі

1879 року закінчив Олександрівське реальне училище в Миколаєві, після чого вступив до Михайлівського артилерійського училища в Санкт-Петербурзі, яке закінчив 1881 року у званні офіцера. Після завершення військової служби проживав у Миколаєві (вулиця Велика Морська, 18). Володів 7229 десятинами землі в Херсонській губернії та будинком на Французькому бульварі в Одесі^[1].

Обирався гласним Одеської міської думи, Одеського повітового та Херсонського губернського земських зібрань, почесним мировим суддею. У вересні 1907 року обраний предводителем дворянства Одеського повіту. З 1 січня 1911 року мав чин дійсного статського радника. Член попечительської ради Одеських вищих жіночих медичних курсів^[2].

5 вересня 1910 року обраний депутатом Державної думи Російської імперії III скликання^[ru] від Одеси замість Аркадія Бродського^[ru], що склав повноваження. Увійшов до Групи незалежних націоналістів Павла Крупенського^[3].

Після поразки білогвардійців у громадянській війні в Росії виїхав до Королівства Сербів, Хорватів і Словенців. Помер 10 лютого 1932 року в місті Палич у Воєводині^[4].

Родина

Одружений з Оленою Федорівною Артюховою, мав чотирьох дітей^[5]:

• Федір (1888—1964);
• Михайло (1891—1971);
• Одеса (1894—?);
• Тетяна (1898—?).

Нагороди

• Орден Святої Анни II ступеня (1907)
• Орден Святого Володимира III ступеня (1913)
• Найвища вдячність (1915)
• Орден Святого Станіслава I ступеня (1915)
• Медаль «У пам'ять царювання імператора Олександра III»
• Медаль «У пам'ять коронації Імператора Миколи II»
• Медаль Червоного Хреста «У пам'ять російсько-японської війни»^[ru]
• Медаль «У пам'ять 200-річчя Полтавської битви»
• Медаль «У пам'ять 100-річчя Вітчизняної війни 1812 року»^[ru]
• Медаль «У пам'ять 300-річчя царювання дому Романових»^[6]