Речовий мішок

Речови́й мішок^[1] (речмішок) — заплічна сумка, вид торби з брезенту або парусини, що використовується (використовувалась) військослужбовцями. Зовнішньо схожий на безформний рюкзак.

У Російській імператорській армії прийнятий на озброєння 1882 року, у СРСР офіційно йменувався «Мішок речовий з наметової тканини з водотривким просоченням із зовнішньою кишенею і ременями для кріплення шинельної скатки» (рос. Мешок вещевой из палаточной ткани с водоупорной пропиткой с наружным карманом и ремнями для крепления шинельной скатки)^[2].

Заплічні торби для необхідних речей і запасів їжі використовували вже вояки в Стародавньому світі. Речмішок давньоримських легіонерів називався panarium (відоме також слово loculus), його переносили за спиною за допомогою жердини з перекладиною або розвилиною (furca), разом з іншою поклажею^[3]. Усі речі на жердині звалися загальним словом sarcina («поклажа», «укладка»). Використовування жердини дозволяло по тривозі швидко звільнитися від поклажі.

В армії Російської імперії речмішок впроваджений під час військових реформ Олександра ІІІ, 1882 року, замінивши собою шкіряний ранець. Проте в 1889 у гвардійській піхоті, пішій артилерії й інженерних військах вони були замінені знову на ранці зразку 1874 року. За інструкціями кінця XIX- початку XX ст. вміст речового мішка або ранця мав бути таким:

2 сорочки
спідні штани
2 пари онуч
рушник
дві пари рукавиць (одна — тепла);
5 фунтів сухарів
1/8 фунта солі
рушничне приладдя
чарка
24 патрони^[4]

Речові мішки аналогічного зразку прийняті в Червоній і Радянській армії. З 1 січня 1970 у речмішок належало укладати:

до стінки, прилеглої до спини:
- плащ-намет;
- запасні онучі, складені в згортки розміром 30 X 45 см;
на дно:
- запас продовольства (внизу);
- казанок;
- кухоль;
- особисті речі;
- сталевий шолом (СШ-68, СШ-60);
у кишеню мішка:
- туалетне приладдя^[2]

Стрільці (автоматники, кулеметники) зберігали в речмішку також чохол з мастильницею. Приблизний об'єм речмішка ЗС СРСР становив 25-30 літрів.

З 1 січня 1974 року встановлено не носити речовий мішок, а перевозити і зберігати його в польових умовах на бойових і транспортних машинах — у місцях, вказаних командиром^[5].

В Україні від 1997 р. встановлено, що речовий мішок має бути постійно укомплектований на випадок тривоги^[6]: казанок, кухоль, ложка, комплект ґудзиків, гачки, нитки, 2-3 зошити, носові хустини, крем та щітка для взуття, індивідуальний комплект захисту, головний убір не в сезон, шкарпетки (онучі), станок для гоління. Предмети польового спорядження зберігаються в підрозділах зібраними на поясному ремені, без боєприпасів та сумки з протигазом. Спорядження періодично має оглядатися та ремонтуватися. Перед виходом на тактичні навчання, маневри та на особливий період у речовий мішок вкладаються сухий пайок на одну добу (вниз торби), плащ-намет, шолом сталевий (згори поклажі), рушник (ближче до спини), пара запасних онуч, туалетні речі (у зовнішню кишеню торби), речі для догляду за обмундируванням та взуттям, пара натільної білизни^[7].

Речовий мішок

Історія

Див. також

Примітки

Посилання

Wikiwand - on