Рибне (Івано-Франківський район)

Ри́бне — село в Україні, у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Входить до складу Ямницької сільської громади. Населення становить 330 осіб.

село Рибне
Церква Собору Присвятої Богородиці Церква Собору Присвятої Богородиці
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Івано-Франківський район
Тер. громада	Ямницька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA26040390050075225
Основні дані
Перша згадка	1613 (412 років)
Населення	330 (2001 р.)
Площа	21,43 км²
Густота населення	15,4 осіб/км²
Поштовий індекс	77421
Телефонний код	+380 3436
Катойконіми	рибня́ни рибня́нин рибня́нка
Географічні дані
Географічні координати	48°57′18″ пн. ш. 24°36′41″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	323[1] м
Водойми	р. Ямничанка
Місцева влада
Адреса ради	77421, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, с. Рибне, вул. Івана Франка, 57а
Вебсторінка	Рибненський СО
Староста	Ісаків Василь Григорович[2]
Карта
Рибне
Рибне
Мапа
Рибне у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рибне (значення).

Історія

Рибне на мапі 1779—1783 рр. Фрідріха фон Міґа (пол. Rybno).

Перша згадка датується 1613 роком.

Назва утворена способом субстантивації та онімізації прикметника рибне — «багате на рибу». Вона вказує на те, що в селі колись було багато ставків, у яких роз водили рибу^[3][4].

У Щебрешині 4 грудня 1672 року Ян Собеський, гетьман великого коронного війська, визначає для зимівлі військ Руського воєводства, серед іншого, село Рибне^[5].

Діяльність УПА

За даними облуправління МГБ у 1949 році в Станіславському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Ямниця, Підпечери, Загвіздя, Пациків (нині — Підлісся) і Рибне^[6].

• 20 березня 1945 року розпочалася більшовицька облава «Рубаха» із залученням кількох дивізій внутрішніх військ. В оточення потрапили курінь Павла Вацика «Прута», що розташовувався між селами Грабівкою і Завоєм, та курінь Петра Мельника «Хмари» — між селами Петранкою і Красним. Повстанці вирішили йти на прорив і в результаті запеклого бою прорвали кільце і вирушили у напрямку села Рибного, де перебували близько двох годин, підкріпилися їжею, бо не їли вже третю добу^[7].

• 7 липня 1947 року в районі Павелчого (нині — Павлівки) та Рибного повстанці захопили в полон автомобіль із шістьма представниками більшовицьких сил о 10-й годині ранку. Полонених доставили до табору повстанців. Серед них був старший лейтенант та надлісничий станиславівських лісів. Після допиту надлісничого було вбито, інші полонені були звільнені, проте пізніше їх арештував НКВС^[8].

Перша світова війна

• 
  Австро-Угорська гармата на позиції.
  Червень 1917 року
• 
  Знімок ринкової площі в Рибному
  Червень 1917 року
• 
  Військова вузькоколійка між селами Майдан-Рибне.
  Червень 1917 року
• 

Населення

За даними 1939 року, населення села становило 720 осіб, серед яких: 710 українців та 10 євреїв^[9].

У 1870 році населення становило 350 осіб, у 1880 в громаді — 359^[5].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису України 2001 року^[10]

Мова	Кількість	Відсоток
українська	326	98.79 %
російська	3	0.91 %
інші/не вказали	1	0.30 %
Усього	330	100 %

Персоналії

Народились

• Качкан Володимир Атаназійович (* 1940) — український учений-історик і теоретик української літератури та етнокультури. Академік АН ВШ України, член НСПУ;
• Басюк Ігор Євгенійович — очільник обласної профспількової Ради. Після закінчення у 1980 році Івано-Франківського інституту нафти і газу 10 років працював у НГВУ «Надвірнанафтогаз». Із лютого 1992 року очолював Раду профспілок Прикарпаття. 68-му році життя відійшов у вічність^[11].
• Басюк Авґуст Пилипович (* 1938) — український скульптор, живописець і графік, автор монументальних і станкових творів, учасник численних виставок, викладач^[12].
• Качкан Віталій Ігорович (1978—2023) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. У березні 2022 року став на захист України, служив на передовій оператором протитанкового відділення єгерського батальйону. У вересні 2022 року зв'язок із ним обірвався, відтоді вважався зниклим безвісти. 11 березня 2023 року стало відомо про підтвердження його загибелі^[13][14].

Померли

• Юрцуняк Осип «Вовк»  — командир сотні УПА «Лебеді» зі складу ТВ-22 «Чорний ліс». Загинув поблизу села, попавши в засідку коло лісничівки. Наступного дня побратими поховали його там же.
• Павло Вацик «Прут» — курінний куреня УПА «Підкарпатський» зі складу ТВ-22 «Чорний ліс», лицар «Срібного Хреста Бойової Заслуги 1 класу». Загинув 1 березня 1946 у сутичці з НКВС між селами Рибне та Пациків (нині — Підлісся).