Риф (музика)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Риф (значення).

Риф (англ. Riff) — на відміну від соло коротка, багаторазово повторювана, мелодійна фраза, остинато якої використовують як засіб нагнітання динаміки чи ритмічна форма супроводу імпровізуючого соліста^[1]. Попри найчастіше застосування в рок-музиці, важкому металі, латинос, фанку та джазі, класична музика також іноді базується на простому рифі, як-то «Болеро» Моріса Равеля.

Техніка рифів широко розповсюджена в біг-бенді, де можуть виконуватися одночасно декілька різних рифів. Іноді серія рифів проводиться в послідовному чергуванні або у вигляді респонсорного переклику між групами інструментів оркестру.

Термін увійшов до жаргону в 1920-х і його вживають переважно в обговоренні форм рок-музики або джазу^[2]. Достеменне походження словотворення невідоме. Деякі джерела стверджують, що слово «riff» є скороченням від фрази «Rhythmic figure» (ритмічна фігура), проте більшість музикантів вважають, що назва походить від аналогічного терміна в комедії, де ним позначають коротке влучне зауваження по суті справи.

Музичні приклади

• In-A-Gadda-Da-Vida^ⓘ (Iron Butterfly^[en])

• Iron Man^ⓘ(Black Sabbath)
• Фортепіанна вставка в "Take Five"^ⓘ(Paul Desmond)
• «Smoke on the Water» (Deep Purple)

• «You Really Got Me» (The Kinks)