Рогачовське староство

Рогачовське староство (пол. Starostwo Rohaczewskie, біл. Рагачоўскае староства) — адміністративна одиниця у складі Річицького повіту Мінського воєводства Великого князівства Литовського провінції Речі Посполитої. Центром Рогачевського староства було містечко Рогачов.

Рогачовське староство
Адм. центр	Рогачов
Країна	Велике Князівство Литовське
Регіон	Річ Посполита Трьох Народів
Офіційна мова	старобілоруська (русинська)
Населення
- повне
Етнікон	Біла Русь
Площа
- повна
Дата заснування	1556
Дата ліквідації	1772

Історія

• З 1556 р. — утворення Рогачовського староства (маєтку).
• У 1565–1566 рр. — згідно адміністративно-територіальної реформи долучено до Річицького повіту.
• У 1563 р. — трьом полоцьким шляхтичам замість зайнятих російськими військами маєтків, тимчасово, віддані зі складу староства Звонець і Жлобин.
• У 1576 р. — відомо про зміцнення оборонного замку у м. Рогачов, і втрати сіл Бохань і Куліговка.
• У 1654–1667 рр. — розруха, бунт і війна через вторгнення козаків під командуванням Золотаренко І. Н. і його брата Золотаренко В. Н.^[1].
• На початку панування короля Станіслава Августа Понятовського тимчасово в цьому старостві проводилися суди та сеймики Річицького повіту^[2].
• У 1772 р. — землі Рогачовського староства відійшла до Російської імперії, та приєднані до неї у 1793 р..

Адміністративний поділ

• У 1765 р. — згідно Люстрації в складі староства залишався маєток м. Рогачов та 27 сіл («вєсь»), всього понад 700 дворів («димів»). Воно поділялося на Заднєпрське (за р. Дніпро), Задруцьке (за р. Друть) і Рогачовське війтівства; села (пол. wieś) і «дзержави» (пол. dzierżawy).
• У складі староства була волость Рогачовська;
• войтовство Заднєпрське (за р. Дніпро): с. Фундамінка, с. Ніговка, с. Семьоновка, с. Гадзіловіче, с. Зборово, с. Ічежище, с. Шапчице, с. Крупля, с. Ходасовіче, с. Турск.
• войтовство Задруцьке (за р. Друть): с. Лучин, с. Стренки, с. Заболоце, с. Хапани, с. Заполє, с. Косцєшово, с. Колоси, с. Новосце, с. Задруце.
• войтовство Рогачевське: с. Щібрин, с. Станков, с. Старосєлє, с. Кісцене, с. Медера, с. Віляговка, с. Тощіца, с. Віщін.
• дзержава Росохи (Росочіце): с. Росохи.
• дзержава Хлуси: с. Хлуси, с. Колєсніково, с. Слобода Дубодзєловська.
• дзержава Головаче: с. Головаче, с. Рудня (Мікуліче).
• дзержава Лозов: с. Лозов.
• дзержава Столпня: с. Столпня, с. Ухти, с. Хіми.
• дзержава Навітовка і Бабіч: с. Навітовка, с. Бабіче.
• дзержава Мяркатовіче: с. Мяркотовіче, с. Прикліца, с. Буда Борова, с. Буда Льосова, с. Городек, с. Ботвіново, с. Вітвіца.
• дзержава Лукє: с. Лукє, с. Бєліца, с. Красногура Слобода.
• дзержава Сянозонткі: с. Сянозонткі.

Старости і намісники

Староство — це державний маєток, який давав великий князь або король на тимчасове користування феодалам як натуральну пенсію за службу. На посаді Рогачовського старости відомі:

• У 1534–1539 рр. — Іван Михайлович^[3],
• у 1545 р. — Міхно Якубович,
• у 1549–1552 рр. — Павло Попельжінський (орендар «дзержавца» королеви Бонни Сфорца),
• у 1552 р. — Долмат Богдан (злочинець),
• у 1555 р. — Мацей Войцехович,
• у 1556 р. — Григорій Бака,
• у 1562–1563 рр. — князь Богдан Васильович Соломирецький,
• у 1593–1620 рр. — Роман Г. Волович,
• у 1633–1644 рр. — князь Олександр Богданович Огінський,
• у 1644–1649 рр. — Я. Юдицький,
• у 1649 р. — Казимир Лев Сапега,
• З 1677 р. — Леонард Габріель Поцей (Пацей, Пац),
• з 1695 р. — його син Казимир Олександр Поцей,
• з 1724 р. — його онук Олександр Поцей,
• з 1758 р. — сини (його онука) Людвіг Поцей,
• з 1771 р. — і Леонард Поцей.
• до 1787 р. — Михайло Поцей.

Див. також

• Рогачовський повіт
• Рогачовський район
• Рогачовська провінція