Рожков Микола Васильович

Рожков Микола Васильович (1906—1998) — радянський російський сценарист. Лауреат Державної премії СРСР (1948).

Рожков Микола Васильович
Народився	27 листопада (10 грудня) 1906  Q4439480?, Становлянський район, Єлецька округаd, Центрально-Чорноземна область, РСФРР
Помер	30 жовтня 1998(1998-10-30) (91 рік)  Москва, Росія
Країна	СРСР
Діяльність	сценарист
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Заклад	Всеросійський державний інститут кінематографії
Членство	СК СРСР
Жанр	соціалістичний реалізм
Нагороди
IMDb	ID 0747606

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рожков.

Біографія

Народ. 28 листопада 1906(19061128) р. на станції Становій Орловської губ. (Росія) в родині залізничника.

Служив у цирку, у частинах особливого призначення (ЧОП) у Тбілісі й Бухарі (1920—1926), був літпрацівником у газетах «По басмачу», «Коммунист Таджикистана» (1926—1928).

Закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії(1935).

Друкувався з 1938 р.

Був членом Спілки кінематографістів Росії.

Помер 30 жовтня 1998 в Москві^[1].

Фільмографія

Автор сценаріїв фільмів:

• «Ми з Уралу» (1943)
• «Горбоконик» (1947, мультфільм, у співавт.)
• «Далека наречена» (1948)
• «Чарівний птах» (1953, мультфільм)
• «Новосілля» (1954, у співавт.)
• «Таємниця двох океанів» (1956, у співавт. з Володимиром Алексєєвим)
• «Сказання про землю Сибірську» (у співавт. з Є. Помєщиковим)
• «Аркуш із блокнота» (у співавторстві з Сарваром Азимовим) (1965)
• «Сини Вітчизни» (у співавторстві з Сарваром Азимовим) (1968)
• «Заради інших»(1976, у співавт.) та ін.

Українських кінокартин:

• «Люди моєї долини» (1960, у співавт. з В. Земляком)
• «Сповідь» (1962, у співавт. з М. Канюкою)

Зіграв епізодичні ролі: (Одеська кіностудія)

• «Небезпечні гастролі» (1969, реж. Г. Юнгвальд-Хилькевич)
• «Довгі проводи» (1971, реж. К. Муратова)

Література

• Сценаристы советского художественного кино. М., 1972. — С.304—305;
• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.355.