Роналдінью

Роналді́нью (порт. Ronaldinho; справжнє ім'я Роналду ді Ассіс Морейра, порт. Ronaldo de Assis Moreira, 21 березня 1980(19800321) р.) — бразильський футболіст. Нині — офіційний посол клубу «Барселона». Його основна позиція — атакувальний півзахисник або нападник. Роналдінью зіграв 97 ігор за збірну Бразилії, в яких забив 33 м'ячі. Чемпіон світу 2002 року. Володар «Золотого м'яча» та найкращий гравець світу за версією ФІФА 2005 року.

Роналдінью
Роналдінью
Роналдінью у 2017 році
Особисті дані
Повне ім'я	Роналду ді Ассіс Морейра
Народження	21 березня 1980 (45 років)
	Порту-Алегрі, Бразилія[1]
Зріст	181 см
Вага	76 кг
Прізвисько	Ронні (порт.-браз. Ronni) Король (порт.-браз. O Rei) Дінью (порт.-браз. Dinho) Чарівник (порт.-браз. Bruxo)
Громадянство	Бразилія
Позиція	лівий атакувальний півзахисник
Юнацькі клуби
1987—1998	«Греміу»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1998–2001 «Греміу» 52 (21) 2001–2003 «Парі Сен-Жермен» 55 (17) 2003–2008 «Барселона» 145 (70) 2008–2011 «Мілан» 76 (20) 2011–2012 «Фламенго» 33 (15) 2012–2014 «Атлетіко Мінейру» 48 (16) 2014–2015 «Керетаро» 25 (8) 2015 «Флуміненсе» 7 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1996 Бразилія U17 6 (2) 1999 Бразилія U20 5 (3) 1999–2008 Бразилія U23 27 (18) 1999–2013 Бразилія 97 (33)
Звання, нагороди
Нагороди	Футболіст року в Південній Америці (2013) Гравець року ФІФА (2004, 2005) Prêmio Machado de Assisd (2011)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

У цієї особи португальське прізвище. Перше (материне) прізвище цієї особи — Ассіс, а друге (батькове) прізвище — Морейра

Життєпис

Роналдінью народився в Порту-Алегрі. Футболом захопився з дитинства і почав виступати за команди різних вікових груп у місцевому клубі «Греміу». Тогочасним тренером юнацької команди «Ґреміу» був Луїс Феліпе Сколарі — майбутній тренер бразильської національної збірної на ЧС 2002. 1997 року Роналдінью став найкращим бомбардиром на чемпіонаті світу серед юнаків до 17 років, а через рік дебютував у «дорослому» футболі, зігравши п'ять матчів за основну команду «Греміу».

26 червня 1999 року Роналдінью провів перший поєдинок за національну збірну своєї країни. Тоді бразильцям протистояла команда Латвії. 2000 року він забив найбільше м'ячів (6) у черговому розіграші Кубка Конфедерацій, а 2001 року переїхав до Європи, підписав контракт із паризьким клубом «Парі Сен-Жермен». 2002 року Рональдіньо став чемпіоном світу в Японії і Кореї. Провівши 5 матчів, Рональдіньо забив 2 голи, і запам'ятався чвертьфінальним штрафним ударом з 35 метрів, який застав зненацька англійського воротаря Девіда Сімена. Після таких успіхів футболістом зацікавились найсильніші клуби Європи.

У липні 2003 року Рональдінью уклав контракт з іспанською «Барселоною». Техніка цього бразильця є одним з головних козирів в атаці «Барселони». Попри правоногість він грає на лівому фланзі, вирізняється прекрасним дриблінгом на великій швидкості і точними ударами та пасами. Він переважно виконує всі штрафні удари, пенальті і кутові. За яскраву гру у Лізі Чемпіонів і чемпіонаті Іспанії 2004/05 журнал «France Football» нагородив його Золотим м'ячем — нагородою найкращому футболістові Європи. Через рік «Барселона» виграла і Лігу Чемпіонів і чемпіонат Іспанії, але Бразилія не зовсім вдало виступила на чемпіонаті світу 2006. Там пара атакувальних півзахисників Кака — Роналдінью повинна була допомагати нападникам Роналду з Адріану в атаках, але збірна вибула вже в 1/4 фіналу, поступившись Франції (яку тренував Раймон Доменек). В опитуванні на Золотий м'яч-2006 його випередили Зінедін Зідан, Джанлуїджі Буффон і Фабіо Каннаваро.

Останнім сезоном у кольорах «Барси» для бразильця став 2007/08, коли атакувальний півзахисник конфліктував із головним тренером Франком Райкардом і рідко з'являвся на полі. влітку 2008-го перейшов до італійського «Мілана». Футболіст залишається зіркою світового масштабу — лише для того, щоб побачити презентацію Рональдінью у футболці «россо-нері», на стадіон «Сан-Сіро» прийшло близько 40 000 фанів «Мілана».

На початку 2011 року гравець повернувся до Бразилії, де уклав контракт з місцевим клубом «Фламенго» терміном до 2014 року.

Проблеми із законом

Роналдінью завершив кар'єру в січні 2018 року, тоді ж був позбавлений закордонного паспорта за несплату податків. Також колишньому футболістові був призначений штраф у 8,5 млн реалів (понад $2,2 млн) за порушення вимог природоохоронного законодавства при будівництві пірсу на березі озера, де розташований будинок його сім'ї. У березні 2020 року Роналдінью та його брат пред'явили в аеропорту Асунсьйона (Парагвай) підроблені паспорти. 4 березня 2020 року в готельному номері братів пройшов обшук, поліція виявила фальшиві документи. 6 березня колишній футболіст був заарештований.^[2]

Кар'єра футболіста

«Атлетіко Мінейру»

Рональдінью грає за «Атлетіко Мінейру» в бразильський Серії А у червні 2013 року.

4 червня 2012 року Рональдінью несподівано підписав шестимісячний контракт з «Атлетіко Мінейру», на четвертий день після того, як пішов із «Фламенго». Він обрав номер 49, що означає рік народження його матері, оскільки його улюблений номер 10 був зайнятий Гільєрмі у сезоні 2012 року^[3].

9 червня 2012 року він дебютував за «півнів» у матчі проти «Палмейрас», який закінчився перемогою його клубу з рахунком 1:0, відігравши всі 90 хвилин^[4]. Свій перший гол Рональдінью забив 23 червня 2012 року з пенальті у ворота «Наутіко»^[5]. Він провів з «Атлетіко Мінейру» чудовий сезон 2012 року, у котрому клуб зайняв друге місце чемпіонату Бразилії, а також виграв путівку до Кубку Лібертадорес 2013^[en]. Рональдінью був нагороджений «Золотим м'ячем Бразилії» за свої виступи в матчах чемпіонату у новому клубі в 2012 році^[6].

Наступного року Рональдінью допоміг «Атлетіко» виграти Чемпіонат Мінейру^[en] та привів клуб до свого першого Кубку Лібертадорес. Він забив чотири голи та віддав сім гольових пасів на драматичному шляху «півнів» до перемоги, так в півфіналі й фіналі^[en] у перших зустрічах клуб програвав з рахунком 0:2 аргентинському «Ньюелз Олд Бойз» і парагвайській «Олімпії» відповідно. Але «Атлетіко» в обох стадіях зрівняли загальний рахунок та виграли після серії пенальті. Навіть при тому, що Роналдіньо був травмований протягом більшої частини другої половини сезону, він був визнаний південноамериканським футболістом 2013 року^[en][7].

9 січня 2014 року Рональдінью оновив свій контракт з клубом^[8]. Але у липні 2014 року він залишив «Атлетіко Мінейру» після досягнення угоди щодо скасування контракту з клубом за взаємною згодою^[9]. Ставши вільним агентом, йому були запропоновані контракти від англійського клубу Південної Конференції «Бейсінгсток Таун» та від індійського клубу новоствореної Супер Ліги «Ченнай Тайтанс» через їх співвласника Прашанта Агарвала^[10][11][12].

«Керетаро»

5 вересня 2014 року Рональдінью підписав дворічний контракт з мексиканським клубом «Керетаро»^[13][14].

«Флуміненсе»

12 липня 2015 року Роналдіньо перейшов у «Флуміненсе», підписавши контракт до кінця 2016 року. Проте вже 29 вересня 2015 року після 7 матчів у складі команди розірвав контракт з клубом за взаємною згодою.

«Барселона (Гуаякіль)»

29 січня 2016 року прийняв пропозицію зіграти в товариському матчі під назвою Noche Amarilla, або «Жовта Ніч». У ньому еквадорська «Барселона» билася з перуанським «Універсідад Сан-Мартін». «Барселона» перемогла з рахунком 4:3.

«Сьєнсіано»

3 квітня 2016 року команда опублікувала відео, на якому Роналдіньо каже, що буде грати за «Сьєнсіано». Угода розрахована на два матчі. Не виключається, що він проведе і кілька матчів у чемпіонаті другого дивізіону.

16 січня 2018 року стало відомо, що видатний футболіст офіційно завершив кар'єру^[15].

Кар'єра функціонера

«Барселона»

3 лютого 2017 року був офіційно представлений як посол іспанського клубу «Барселона». Роналдінью буде представляти каталонський клуб в офіційних заходах.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1998	«Греміу»	ЛГ+A	0+6	0+1	КБ	2	0	КЛ+КМ	10+5	1+2	-	-	-	23	4
1999		ЛГ+A	18+17	15+6	КБ	3	0	КМ	4	2	-	-	-	42	23
2000		ЛГ+КЖА	16+21	11+14	КБ	3	3	-	-	-	-	-	-	40	28
Усього за «Греміу»			34+44	26+21		8	3		19	5		-	-	105	55
2001–02	«Парі Сен-Жермен»	Д1	28	9	КФ+КЛ	2+4	0+2	КУЄФА	6	2	-	-	-	40	13
2002–03		Л1	27	8	КФ+КЛ	5+1	3+0	КУЄФА	4	1	-	-	-	37	12
Усього за «Парі Сен-Жермен»			55	17		12	5		10	3		-	-	77	25
2003–04	«Барселона»	ПД	32	15	КІ	6	3	КУЄФА	7	4	-	-	-	45	22
2004–05		ПД	35	9	КІ	0	0	ЛЧ	7	4	-	-	-	42	13
2005–06		ПД	29	17	КІ	2	1	ЛЧ	12	7	СІ	2	1	45	26
2006–07		ПД	32	21	КІ	4	0	ЛЧ	8	2	СІ+СУ+КЧС	2+1+2	0+0+1	49	24
2007–08		ПД	17	8	КІ	1	0	ЛЧ	8	1	-	-	-	26	9
Усього за «Барселону»			145	70		13	4		42	18		7	2	207	94
2008–09	«Мілан»	A	29	8	КІ	1	0	КУЄФА	6	2	-	-	-	36	10
2009–10		A	36	12	КІ	0	0	ЛЧ	7	3	-	-	-	43	15
2010-січ. 2011		A	11	0	КІ	0	0	ЛЧ	5	1	-	-	-	16	1
Усього за «Мілан»			76	20		1	0		18	6		-	-	95	26
2011	«Фламенго»	ЛК+A	13+31	4+14	КБ	5	1	ПК	3	2	-	-	-	52	21
січ.-трав. 2012		ЛК+A	10+2	4+1	-	-	-	КЛ	8	2	-	-	-	20	7
Усього за «Фламенго»			23+33	8+15		5	1		11	4		-	-	72	28
черв.-груд. 2012	«Атлетіко Мінейру»	A	32	9	-	-	-	-	-	-	-	-	-	32	9
2013		ЛМ+A	6+14	4+7	КБ	2	0	КЛ	14	4	КЧС	2	2	38	17
2014		ЛМ+A	4+2	0	КБ	0	0	КЛ	7	1	РПА	2	0	15	1
Усього за «Атлетіко Мінейру»			10+48	4+16		2	0		21	5		4	2	85	27
2014–15	«Керетаро»	ПДМ	20+5[16]	7+1	КМ	4	0	-	-	-	-	-	-	29	8
2015	«Флуміненсе»	ЛК+A	0+7	0	КБ	2	0	-	-	-	-	-	-	9	0
Усього за кар'єру			500	205		47	13		121	41		11	4	679	263

Статистика виступів за збірну

Титули та досягнення

Клубні

• Переможець Кубка Інтертото: 2001
• Чемпіон Іспанії: 2005, 2006
• Володар Суперкубка Іспанії: 2005, 2006
• Переможець Ліги Чемпіонів: 2006
• Чемпіон Італії: 2011, 2006
• Володар Кубка Лібертадорес: 2013
• Переможець Рекопи Південної Америки: 2014

Збірні

• Чемпіон світу (U-17): 1997
• Чемпіон Південної Америки (U-17): 1997
• Чемпіон світу: 2002
• Переможець Копа Америка: 1999
• Володар Кубка Конфедерацій: 2005
• Бронзовий олімпійський призер: 2008
• Переможець Суперкласіко де лас Амерікас: 2011

Особисті

• Найкращий гравець Кубка Конфедерацій: 1999
• Найкращий бомбардир Кубка Конфедерацій: 1999
• Володар Золотого м'яча: 2005
• Найкращий гравець світу за версією ФІФА: 2004, 2005
• Переможець «Золотої стопи (Golden Foot) — 2009»