Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Ротенберг Аркадій Романович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Аркадій Романович Ротенберг (нар. 15 грудня 1951 року, Ленінград, РРФСР, СРСР) — російський підприємець, мільярдер. Заслужений тренер та Заслужений працівник фізичної культури Російської Федерації[2], доктор педагогічних наук, автор понад 30 навчально-методичних і наукових робіт у сфері організації і управління тренувальним процесом[3]. Близький соратник Путіна. Перебуває під санкціями США, ЄС та України за участь в анексії Криму.[4]
За даними Фонду боротьби з корупцією Аркадій Ротенберг є власником сотень компаній, які отримують багатомільярдні державні замовлення без конкурсу завдяки особистій дружбі Ротенберга із Володимиром Путіним.[5].
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Освіта
1978 року закінчив Ленінградський університет фізичної культури[2].
Доктор педагогічних наук.
Родина
З 2005 по 2013 рік був одружений з Наталією Ротенберг. Колишня дружина проживає у Великій Британії з двома їх спільними дітьми — Варварою Аркадіївною[6] та Павелем Аркадьевичем[7][8].
Дочка — Лілія Аркадіївна Ротенберг (17.04.1978), має медичну освіту, володіє берлінською медичною клінікою Vitalis-medical.
Син — Ігор Ротенберг (нар. 1973), колишній директор Департаменту майна ВАТ «Російські залізниці» з травня 2004 року, колишній голова Департаменту промисловості, транспорту і зв'язку Мінмайна РФ до 2004 року[9][10], c жовтня 2010 року голова ради директорів Відкритого акціонерного товариства «Теплоенергетична компанія Мосенерго»[11]. З 2014 року — голова Ради директорів ТОВ «Газпром буріння»[12].
Син — Павло Ротенберг (нар. 2000), хокеїст "Brookings Blizzard (Брукінгс, Південна Дакота, США)[13][14]
Брат — громадянин Фінляндії[15] Борис Романович Ротенберг (нар. 1957), російський бізнесмен, віце-президент Федерації дзюдо Росії, співвласник банку «Північний морський шлях».
Племінник — громадянин Фінляндії Роман Борисович Ротенберг (нар. 1981), він же Майкл Олівер Ротенберг — з 2009 р. — громадянин Російської Федерації[16]. Перший віце-президент Федерації хокею Росії, віце-президент з маркетингу та розвитку бізнесу хокейного клубу СКА з травня 2011 року[17].
Племінник — громадянин Фінляндії і Росії Борис Борисович Ротенберг (нар. 1986)[18], футболіст. З 2011 року належав московському «Динамо»[19]. З 2006 по 2010 рік належав санкт-петербурзькому «Зеніту», більшу частину часу виступаючи на правах оренди в різних клубах. З 2016 року — гравець футбольного клубу Локомотив[20].
До 12-річного віку захоплювався акробатикою.
У 1964 році став займатися боротьбою (самбо, потім дзюдо) у тренера Анатолія Рахліна, в одній групі з Володимиром Путіним.
Понад 15 років пропрацював тренером дзюдо і самбо у спортивних клубах Ленінграда[2].
На початку 1990-х років допомагав Путіну, який займав у цей час пост голови Комітету із зовнішніх зв'язків (КВС) мерії Санкт-Петербурга, продовжувати заняття дзюдо, виступаючи на тренуваннях у ролі спаринг-партнера.
З 1998 року — генеральний директор створеного спільно з Геннадієм Тимченком по ідеї Володимира Путіна Санкт-Петербурзького спортивного клубу дзюдо «Явара-Нева», почесним президентом якого став Володимир Путін[2][3].
21 серпня 2015 року був обраний головою правління Федерації хокею Росії[21].
У 2016 році видавництво «Просвещение» випустило навчально-методичний посібник «Мистецтво дзюдо. Від гри до майстерності». Його авторами стали Володимир Путін, Аркадій Ротенберг і майстер спорту з дзюдо Олексій Лівицький[22].
10 вересня 2016 потрапив в число більше 100 осіб, яким президент Росії Володимир Путін оголосив подяку «за заслуги в галузі фізичної культури і спорту», а також за «великий внесок у розвиток вітчизняного хокею»[23].
Комерційна діяльність
Зі слів Аркадія Ротенберга, в 1991 році він брав участь у створенні і роботі кооперативу, який займався підготовкою та проведенням змагань з різних видів єдиноборств: самбо, потім дзюдо, вільної та класичної боротьби[3].
Разом з братом Борисом, який в той час жив у Фінляндії, займався бартерними поставками, в тому числі і для структур «Газпрому»[3].
У грудні 1991 року став одним із засновників фірми АТЗТ «Балтійські бізнес-партнери» з 10-відсотковою часткою в статутному фонді.
.jpg)
У липні 1993 року очолив «Фірму Грант».
У лютому 1997 року заснував Фонд «Міжнародний інформаційно-аналітичний центр».
В 2000 році Путін ставши президентом Росії, створив державне підприємство ВАТ «Росспиртпром» (контролювало тоді 30 % російського ринку горілки), призначивши керівником А.Ротенберга.[24]
У 2001 році спільно з Костянтином Голощаповым придбав банк «Північний морський шлях» (СМП Банк), в якому очолив раду директорів[3]. Згодом частку Костянтина Голощапова викупив брат Аркадія — Борис. З 2002 року — член ради директорів СМП Банку[2].
У 2002 році спільно з Борисом створили компанії «Трубна промисловість» і «Трубний металопрокат»[3].
З 2004 року — голова ради директорів СМП банку[2].
У середині нульових за пропозицією Олександра Эбралидзе входив до ради директорів і був членом клубу петербурзької компанії «Таліон», яка займалася готельним, девелоперським гральним бізнесом[3]. При цьому в інтерв'ю газеті «Коммерсантъ» Аркадій Ротенберг стверджував, що не має з компанією «Таліон» ніяких грошових відносин.
Існуючі факти[24] свідчать про те, що «Газпром» робив оплату послуг Ротенбергу за завищеними цінами. В 2007 році «Газпром» відхилив ранній план будівництва трубопроводу і замість цього заплатив Ротенбергу 45 млрд $, що становить 300 % звичайних витрат, для будівництва трубопроводу довжиною 2400 км в Північному полярному колі в порівнянні з цінами інших підрядників
У 2007 році заснував «Стройгазмонтаж»[3]. В кінці березня «Стройгазмонтаж» виграла перший конкурс «Газпрому» на будівництво наземної частини «Північний потік», гілки Грязовець — Виборг.
У 2008 році після того, як Ротенберг сформував «Стройгазмонтаж» (SGM) з п'ятьма компаніями, які він придбав раніше у «Газпрому» за 348 млн $[24], вже в наступному році компанія отримала понад 2 млрд. $ прибутку. Потім Ротенберг купив проект «Труби Північної Європи», який в кінцевому підсумку поставив 90 % труб великого діаметру для «Газпрому» за рахунок чого отримав прибуток у 30 %, що в два рази перевищує середній показник по галузі
У жовтні 2008 року СМП-банк купив башкирський банк «Инвесткапитал»[3].
Влітку 2008 року придбав спеціалізовані на реалізації інвестиційної програми «Газпрому» «Волгограднафтемаш» (виробник нафтогазового обладнання) і чотири будівельні фірми — «Ленгазспецстрой», «Спецгазремстрой», «Краснодаргазстрой» і «Волгогаз» з сумарним оборотом 43,5 млрд руб за 8,39 млрд руб[3].
Без конкурсу в травні 2009 року отримав підряд «Газпрому» на будівництво газопроводу Джубга — Лазаревське — Сочі[3], пізніше — на будівництво газопроводу Сахалін — Хабаровськ — Владивосток.
У 2009 році створив страхову компанію «СМП-страхування»[3].
У березні 2010 року разом з братом Борисом придбав компанію «Північний європейський трубний проект» (76 % акцій на двох)[3]. У 2014 році компанія закрилася у зв'язку з рішенням бізнесмена присвятити більшу увагу інфраструктурному будівництву[25].
На початок 2010 року вважав пріоритетним для себе напрямом нафтогазове будівництво[3].
У 2013 році Ротенберг став головою видавництва ВАТ «Видавництво „Просвещение“»[26], яке ще з часів СРСР було найбільшим постачальником підручників. У тому ж 2013 році Міністерством освіти РФ був створений внутрішній рада для перевірки всіх підручників. Багато з книг конкурентів «Просвіти» не пройшли цю нову оцінку, за рахунок чого ВАТ «Просвещение» виграло близько 70 % контрактів на нові підручники для Російської Федерації на наступний 2014 рік.[27]
4 квітня 2014 року номінальний бенефіціар виробника телевізійного контенту «Червоний квадрат» Лариса Синельщикова передала Ротенбергу 51 % акцій компанії, включаючи 51 % акцій ТОВ «Червоний квадрат», ТОВ «Мандарин», ТОВ «Гранат» та ТОВ «Изюм». Фінансові параметри угоди при цьому не розкривалися. 6 липня 2015 року додатковою угодою Синельщикова передала Ротенбергу решту 49 % акцій «Червоного квадрата» і його дочірніх компаній. Коментуючи факт передачі йому акцій, Ротенберг назвав Синельщикову своїм бізнес-партнером і заявив, що їх «чекає плідна спільна робота над майбутніми проектами»[28].
У 2014 році вході підготовки зимових Олімпійських ігор в Сочі Ротенберг отримав від держави контракти на загальну суму 7 млрд $, в тому числі на прибережну магістраль вартістю 2 млрд $ і підводний газопровід, який обійшовся у 300 % у порівнянні з цінами інших постачальників.[29]
30 січня 2015 року розпорядженням Уряду РФ під управлінням Д. А. Медведєва єдиним підрядником робіт з незаконного, з точки зору України і більшості країн світу, проектування та будівництва Кримського моста стало Аркадію Ротенбергу[30] що належить ТОВ «Стройгазмонтаж»[31]. 15 травня 2018 року на церемонії відкриття автодорожньої частини Кримського моста, в якій взяв участь Володимир Путін, Аркадій Ротенберг заявив, що Кримський міст, будівництвом якого займається ПАТ «Мостотрест», буде побудований в грудні 2019 року, а його експлуатаційний термін складе 100 років[32].
Компанія «Стройгазмонтаж» проводить реконструкцію незаконно захопленого міжнародного дитячого центру Артек[33].
У листопаді 2019 року бізнесмен продав частку в компанії «Стройгазмонтаж» новим єдиним підряднику «Газпрому», компанії «Газпромстрой». Сума угоди склала 75 млрд руб., а виручені гроші зі слів Аркадія Ротенберга він збирається витратити на інвестиції в Росії[34].
До 2023 року був співвласником ТРЦ Ocean Plaza в Києві. В березні 2023 року ВАКС ухвалив конфіскацію активів російських олігархів Аркадія та Ігоря Ротенбергів в Україні, зокрема, було націоналізовано ТРЦ Ocean Plaza[35].
Некомерційна діяльність
У червні 1998 року став генеральним директором некомерційного підприємства Фонд «Спортивний клуб дзюдо Явара-Нева».
Є Головою Опікунської ради ДТСААФ Росії[36].
З 2019 року спільно з ФДР бере участь у створенні та розвитку проекту «Дошкільний дзюдо» в Росії, спрямованого на спортивне виховання дітей дошкільного віку від 3 до 6 років[37].
Remove ads
Власність
- Є прямим власником ТОВ «СГМ-Міст»[38].
- Володіє 36,8 % акцій банку «Северный морской путь» (СМП Банк). Спільно з братом — Борисом Ротенбергом, володіють контрольним пакетом[39].
- Спільно з братом володіє 100 % акцій Інвесткапіталбанка, р. Уфа[40].
- До 2015 року спільно з братом контролював 26,44 % акцій компанії Мостотрест через офшор Marc o'polo (у братів 68,5 % акцій Marc o'polo, що володіє 38,6 % Мостотреста)[41]. Спочатку Аркадій Ротенберг передав контроль над своєю часткою у Marc o'polo синові Ігорю. Потім 30 квітня 2015 року Marc o'polo продав свій пакет акцій ПАТ «Мостотрест» ВАТ «ТФК-Фінанс», Ігор Ротенберг отримав за свою частку 6,9 млрд рублів[42]. У квітні 2018 року структура Аркадія Ротенберга купила 94,2 % акцій компанії[43].
- Входив у капітал Новоросійського морського торгового порту[3]. Продав свою частку у 2011 році[44].
- Спільно з Михайлом Черкасовим (50 % на 50 %) володіє будівельною компанією «Паритет», яка зводить монолітні будинки в Калузі, Твері, Звенигороді.
- 79,6 % акцій ВАТ «Міндобрива» (р. Розсош Воронезької обл.) — придбані у 2011 році у сенатора Н. М. Ольшанського[45].
Remove ads
Статки
Входить в рейтинг журналу Forbes, зі статком до 2012 року — 1 млрд. $[46]:
За даними журналу Forbes, статок Ротенберга до 2018 року становить вже 2,6 млрд $[47]. Згідно з даними міністерства фінансів США, це стало можливим завдяки втручанню Володимира Путіна, який допоміг Аркадію Ротенбергу разом з його братом отримати контракти на кілька мільярдів від Газпрому і на будівництво об'єктів олімпіади в Сочі.
Санкції
Узагальнити
Перспектива
20 березня 2014 року в результаті окупації Криму Російською Федерацією президент США Барак Обама підписав розпорядження, згідно з яким його уряд наклав санкції на братів Ротенбергів[48][49]. та інших близьких друзів президента РФ Путіна, включаючи Сергія Іванова і Геннадія Тимченко. Ці особи були поміщені в Список Управління з контролю за іноземними активами[50][51][52][53] внаслідок «порушення суверенітету і територіальної цілісності України»
30 липня 2014 року Євросоюз включив Ротенберга в свій санкційний список[54].
23 вересня 2014 року італійська влада наклала арешт на майно Аркадія Ротенберга[55]. У список арештованої нерухомості увійшли готель «Berg Luxury» в Римі, квартира в Кальярі, вілла в місті Вілласіміус, вілла в Таркуїньї, дві вілли в Арзакені[56], а також дві компанії: зареєстрована на Кіпрі Olpon Investment Limited і римська Aurora 31. Загальна вартість арештованого майна, за даними Reuters, склала 30 млн євро. У зв'язку з цим Державна дума обговорювала, але не ухвалила так званий «Закон Ротенберга», згідно з яким втрати російських громадян від конфіскації їх майна, що перебуває за кордоном, будуть відшкодовуватися з державного бюджету.[57]
30 листопада трибунал Суду Євросоюзу частково задовольнив позов Ротенберга про скасування санкцій. «Він [трибунал суду] анулював обмежувальні заходи, що діяли з 31 липня 2014 року по 14 березня 2015 року, але підтвердив їх (дію) за період від 15 березня 2015 року по 15 вересня 2016 року», — йдеться в повідомленні суду. Також наголошується, що Рада ЄС не змогла належним чином обґрунтувати необхідність включення Ротенберга в санкційний список в період з липня по березень 2015 року. Зокрема, на думку суду, згадки про близькість бізнесмена до «приймаючих рішення» російських політиків недостатньо для накладення санкцій[58]. 21 червня 2018 року Президент України Петро Порошенко указом ввів у дію рішення РНБОУ від 21 червня 2018 року «Про застосування і внесення змін в персональні спеціальні економічні й інші обмежувальні заходи (санкції)»[59][60].
Remove ads
Див. також
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads