Рубіжне (Покровський район)

село Рубіжне
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Покровський район
Тер. громада	Добропільська міська громада
Код КАТОТТГ	UA14160070120036235
Облікова картка	Рубіжне
Основні дані
Населення	105
Поштовий індекс	85022
Телефонний код	+380 6277
Географічні дані
Географічні координати	48°30′38″ пн. ш. 37°11′37″ сх. д.
Найближча залізнична станція	Облачний


Місцева влада
Адреса ради	85022, Донецька область, Покровський район, село Ганнівка, вулиця Комарова, 48
Карта
Рубіжне
Рубіжне
Мапа

Історія

Узагальнити

Перспектива

Заснування

Територія села була в стародавні часи частиною Залозного шляху, по якому в часи Київської Русі переправляли сіль.

Козацький період

У часи Запорізької Січі тут був козацький волок з річки Бик в річку Грузька. Під час будівництва другої черги каналу «Дніпро — Донбас» в районі села Золотий Колодязюь знайшли залишки «чайок» гетьмана Петра Сагайдачного. Долину і балки системи річки Казений Торець запорожці освоювали в XVII—XVIII сторічч. Село Рубіжне виникло на місці сторожової застави запорізьких козаків кінця XVII — початку XVIII сторіччя.

Російська імперія

Село засноване приблизно в 1860 році. На території землі, оточуючої нинішнє село Рубіжне була розташована економія пана Снігірьова. Він мав маєток, який був розташований на північ літнього табору бригади № 03, де ще й зараз зустрічаються залишки споруди. Села тоді не було.

Пан Грузчан, який жив на території нинішнього села Грузьке, видав свою доньку в шлюб із сином пана Снігірьова і в посаг доньці дав селян, яких пан Снігірьов поселив на березі річки Бик. Для садиб селянам він віділив по 4 десятини землі, але то були найгірші, самі незручні ділянки землі.^[1] Спочатку в селі налічувалося 37 дворів з 260 жителями. Село входило до складу Казенно-Торсько-Олексіївської волості, Бахмутського повіту, Катеринославської губернії.

Південніше, в Харцизькій балці в XIX сторіччі виник хутор Пастуха.

Селяни після скасування кріпацтва працювали на пана 3 дні, а 3 дні на своїх ділянках землі. Через нестачу землі й неможливість її викупити у пана селяни їхали до Сибіру. Так з села виїхали сім'ї Стогнушенко Андрія і Компанійця Михайла. Які вернулися в село після Лютневої революції, їм виділили як і всім селянам по дві десятини відібраних земель у пана.

Станом на 1908 рік, в селі Рубіжне було 42 двори, де проживало 318 осіб. Селяни користувалися 240 десятинами зручної, 11 десятинами незручної та 260 десятинами придбаної землі (дані 1909 і 1915 років)^[2].

У 1912 році Слов'янською міською управою було розроблено проєкт шлюзування річки Сіверський Донець і судноплавного каналу з річки Дон до річки Дніпро, — із використанням колишнього волоку в районі Рубіжного.

УРСР

Після революції в селі вже було 69 дворів з 490 жителями. Ці 69 сімей користувались 240 десятинами землі.^[3] У 30 роках ХХ сторіччя в Рубіжному відкрилися дитсадок і початкова школа (зруйнована в роки другої світової війни, відновлена в 1958 році, ліквідована в 70 роках ХХ сторіччя). З 50 років ХХ сторіччя в Рубіжному функціонував сільський клуб. Також в селі є братська могила радянським воїнам.

Російсько-українська війна

Протягом 4-16 серпня 2025 року НГУ та ЗСУ у складі 1-го корпусу НГУ «Азов» звільнили та зачистили від окупантів населені пункти Грузьке, Рубіжне, Нововодяне, Петрівка, Веселе, Золотий Колодязь^[4]^[5].

Remove ads

Жертви сталінських репресій

Дерев'янко Микола Матвійович, 1905 р.н., село Рубіжне Добропільського району Донецької області, українець, освіта 2 класи, безпартійний. Проживав в селі Рубіжне Добропільського району Сталінської (Донецької) області. Староста сільської общини. Заарештований 08 березня 1943 року. Військовим трибуналом військ НКВС по Сталінській (Донецькій) області засуджений на 10 років ВТТ з позбавленням прав на 5 років та конфіскацією майна. Реабілітований у 1968 році.
Денисенко Олексій Леонтійович, 1919 р.н., село Рубіжне Добропільського району Донецької області, українець, освіта 7 класів, безпартійний. Проживав в селі Рубіжне Добропільського району Сталінської (Донецької) області. Колгоспник колгоспу «Новий побут». Заарештований 25 грудня 1943 року. Військовим трибуналом 3 гвардійської армії засуджений на 10 років ВТТ з позбавлення прав на 3 роки. Реабілітований у 1956 році.
Парпара Герасим Дмитрович, 1887 р.н., село Велика Новосілка Великоновосілківського району Донецької області, грек, освіта початкова, безпартійний. Проживав в селі Рубіжне Добропільського району Донецької області. Бджоляр радгоспу. Заарештований 31 грудня 1937 року. Засуджений Особливою нарадою при НКВС СРСР до розстрілу. Даних про виконання вироку немає. Реабілітований у 1989 році.