Руднєв Семен Васильович

Семе́н Васи́льович Ру́днєв (15 (27) лютого 1899(18990227), хутір Мойсіївка, нині село Руднєве Путивльського району Сумської області — 4 серпня 1943, біля смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області) — активний діяч радянського партизанського руху, комісар з'єднання під командуванням С. А. Ковпака, генерал-майор (1943), Герой Радянського Союзу (1944, посмертно^[1]). З вересня 1942 р. був членом підпільного ЦК КП(б)У.

Семен Васильович Руднєв
Народження	15 (27) лютого 1899(1899-02-27) с. Руднєве Російська імперія
Смерть	4 серпня 1943(1943-08-04) (44 роки) Заріччя, Надвірнянський район, Станіславська область
Країна	Російська імперія,  СРСР
Рід військ	партизан
Освіта	Військово-політична академія імені Ленінаd
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Руднєв.

Біографія

Під час Української революції воював проти української армії. Потім був командиром у Червоній армії. У травні 1938 року його обрали головою Путивльської районної ради Тсоавіахіму.

У 1938 році органи НКВС заарештували С. Руднєва, звинувативши його у шпигунстві, скоєнні диверсії та контрреволюційній діяльності. Однак після недовгого перебування в ув'язненні він у 1939 році був звільнений. На пропозицію повернутися до Червоної армії Руднєв відмовився, про що потім шкодував.

З початком Радянсько-німецької війни організував на Сумщині місцевий партизанський загін. Згодом Руднєв став активним діячем радянського партизанського руху, комісаром з'єднання іншого путивлянина — Сидора Ковпака.

Дослідження стоденного Карпатського рейду 1943 року Сумського партизанського з'єднання під проводом генерал-майора Сидора Ковпака можна знайти в посиланнях. Під час цього походу брав участь у бойових зіткненнях із загонами УПА.

Відповідно до ранньої радянської офіційної версії, у бою біля Заріччя^[2] у вересні 1943 року був тяжко поранений і за нез'ясованих обставин загинув разом зі своїм старшим сином Радієм. Згідно з пізнішими даними, відкритими під час "гласності" наприкінці 1980-х —на початку 1990-х років (газета "Правда"), Семена Руднєва, як недостатньо лояльного Москві, застрелила двома пострілами у скроню радистка спецгрупи П. Вершигори Анна Туркіна (Лаврухіна), яка мала персональне спецзавдання.

Левко Лук'яненко, хоч і не займався історичними дослідженнями з цієї теми, пише:^[3]

То може з новітньою історією Ви краще знайомі й знаєте, що комісара ковпаківського партизанського загону Руднєва чекісти в спину вбили за його намір домовитися з УПА про спільну боротьбу супроти фашистів?

Версію про вбивство С.Руднєва висунув учасник партизанського руху, соратник С. Руднєва і С. Ковпака Герой Радянського Союзу Петро Брайко, але не зміг навести жодних документальних доказів на її користь. Крім того, тих людей, які за твердженням П.Брайка, могли б підтвердити інформацію про вбивство С.Руднєва, немає серед живих. Доки ж вони були живі, П.Брайко чомусь не озвучував свою версію. Дмитро Веденєєв, заступник голови Українського інституту національної пам'яті, вважає що офіційна версія є правдивою.

Нагороди

• медаль "Золота Зірка" Героя Радянського Союзу
• два ордени Леніна
• орден Червоного Прапора
• орден Червоної Зірки
• орден "Знак Пошани"
• медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1-го ступеня

Література

• Руднєв Семен Васильович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — 558, [2] с., [24] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с. — С. 507.
• Малий словник історії України. - Київ, 1997
• Сергей Кокин. Кто убил генерала Руднева. Тайна гибели партизанского комиссара. - "В мире спецслужб", М., апрель 2004 г.