Рудольф Еріх Распе

Рудольф Еріх Распе (нім. Rudolf Erich Raspe; березень 1736 — листопад 1794) — німецький бібліотекар, письменник та науковець, відомий переважно через свою книгу «Неймовірні пригоди барона Мюнхаузена».

Рудольф Еріх Распе
Rudolf Erich Raspe
Народився	березень 1736 Ганновер, Курфюршество Брауншвейг-Люнебург, Священна Римська імперія
Помер	16 листопада 1794(1794-11-16) Кілларні, Ірландське королівство
Громадянство	Священна Римська імперія
Діяльність	куратор, геолог, хімік, мовознавець, перекладач, бібліотекар, письменник, професор університету
Alma mater	Геттінгенський університет і Лейпцизький університет
Заклад	Collegium Carolinumd
Знання мов	латина, німецька[1][2] і англійська[2]
Мова творів	німецька
Членство	Лондонське королівське товариство (7 грудня 1775)[3]
Брати, сестри	Dorothea Frederike Wiedemannd
Рудольф Еріх Распе у Вікісховищі

Біографія

Рудольф Еріх Распе народився в Ганновері. Вивчав філологію та природничі науки в університетах Лейпцига та Геттінгена, у 1762—1766 роках працював в університетських бібліотеках. 1766 року пише один із перших лицарських романів «Гермін та Гунільда». Пізніше переїхав до міста Кассель, де став викладачем у колегії Каролінум та охоронцем колекції монет і коштовностей ландграфа Гессе-Касселю. Через знання давньоанглійської поезії Распе здобув академічну славу, а в 1769 був обраний до Лондонського королівського товариства після публікації роботи про кістки та зуби слонів та інших тварин, знайдених у Північній Америці та інших арктичних регіонах світу. Також він писав статті з мінералогії, геології, літографії та на тему музичних інструментів. У 1771 році одружився.

У 1775 році Распе був вимушений тікати спочатку до Голландії, а потім до Англії — виявилось, що він продавав коштовності та дорогі медалі ландграфа, щоб розрахуватися з боргами.

У 1776 році опублікував книжку про німецькі вулкани.

Після виключення з Королівського товариства він влаштувався на роботу до Джона Сінклера як гірничий експерт у Корнуолі. У цей період Распе створює Розповідь барона Мюнхаузена про його дивовижні мандри (1785), опубліковану анонімно. Як джерело він використовував Історії полювання Мюнхаузена, що з'явилися в берлінському журналі. Деякі історії були складені власне Распе — в них відчувається вплив Мандрів Гуллівера Свіфта. Вважають, що Распе знав славнозвісного барона, коли жив у Геттінгені — принаймні він був знайомий з його родичем.

Помер у 1794 році від черевного тифу в Кілларні (Ірландія).