Станіслав Рузевич

Станіслав Рузевич (пол. Stanisław Ruziewicz; 29 серпня 1889 — 12 липня 1941) — польський математик, представник Львівської математичної школи.

Станіслав Рузевич
пол. Stanisław Ruziewicz
Народився	29 серпня 1889(1889-08-29)[1]  Коломия, Австро-Угорщина
Помер	12 липня 1941(1941-07-12)[1] (51 рік)  Львів, Генеральна губернія[2]  ·Убивство львівських професорів
Країна	Польща
Діяльність	математик, викладач університету
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Галузь	математика
Заклад	ЛНУ ім. І. Франка
Науковий керівник	Вацлав Серпінський
Аспіранти, докторанти	Стефан Качмарж[3] Miron Zaryckid[3]
Станіслав Рузевич у Вікісховищі

Життєпис

Станіслав Рузевич народився 1889 року в Підстаях біля Коломиї. Був сином ремісника Францішка та Терези з Ясінських.

Після початкової школи у 1900—1901 році навчався в першому класі Коломийської гімназії, в ІІ-IV класах в гімназії Франца-Йосифа у Львові, а після передчасної смерті батька в V—VIII класах знову в Коломиї, де 2 червня 1908 року склав з відзнакою іспит на атестат зрілості.

З жовтня 1908 по 1913 рік навчався на філософському факультеті Львівського університету. Тут він слухав лекції з математики у Ю. Пузини та В. Серпінського, з фізики у М. Смолуховського і І. Закшевського, з астрономії М. Ернета, брав участь в семінарах, якими керували Ю. Пузина та В. Серпінський^[4].

Станіслав Рузевич був учнем Вацлава Серпінського, під керівництвом якого в 1913 році захистив у Львівському університеті докторську дисертацію, присвячену недиференційованим безперервним функціям^[5]. У 1913—1914 році він отримав стипендію з фонду Кретковського для продовження навчання в Геттінгенському університеті.

У 1915 році буав призваний до лав австрійської армії в ході Першої світової війни. Через стан здоров'я, як звільнений від військової служби, проводив службу у військових канцеляріях. Після звільнення з армії навесні 1918 року він почав викладати в реальній гімназії в Ланцуті та в ХІІІ гімназії у Львові.

У липні 1918 року Рузевич знову повернувся до Львівського університету на підставі надрукованої в 1916 році праці «O funkcjach monotonicznych posiadających pantachiczne przedziały stałości». З 1 січня 1921 року вчений був номінований надзвичайним, а з 1924 року звичайним професором та керівником третьої кафедри математики у Львівському університеті. З 1926 року він також викладав у Львівській політехніці.

У 1932/1933 навчальному році Станіслав Рузевич працював деканом математично-природничого факультету у Львівському університеті. У 1933 році рішенням міністра освіти Польщі його кафедра була ліквідована, а в 1935 році він пішов на пенсію. В університеті продовжував викладати з 1935/1936 навчального року як приват-доцент^[6].

У 1936 році почав працювати на кафедрі прикладної математики Вищої школи Міністерства торгівлі у Львові. Тут він викладав, зокрема, торговельну та політичну арифметику, фінансову математику. У 1939 році був призначений ректором даного вишу. Але після зайняття Львова радянською владою був переведений на посаду проректора Львівського інституту радянської торгівлі^[7].

Німці, увійшовши до Львова, 11 липня 1941 року арештовали Станіслав Рузевич, а наступного дня він був розстріляний, ставши однією з жертв серії страт представників інтелігенції, учиненої гестапівцями в окупованому Львові^[8].

Наукові погляди

У функціональному аналізі ім'ям Рузевича названа звичайно-адитивна міра на ${\displaystyle n}$-мірної сфері, інваріантна щодо обертань, а також пов'язана з нею проблема — завжди міра Рузевича пропорційна мірі Лебега^[9][10]. Автор більше 30 праць.

Родина

Станіслав Рузевич був одружений з Теофілею Зембжуською. Вони виховували сина Здіслава.