Русник Роман Васильович

Рома́н Васи́льович Русник (29 липня 1998, с. Луг Закарпатської області — 9 березня 2022)  — старший лейтенант Збройних сил України, відзначився у ході російського вторгнення в Україну, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Роман Русник Русник Роман Васильович
Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження	29 липня 1998(1998-07-29) с. Луг, Закарпатська область
Смерть	9 березня 2022(2022-03-09) (23 роки) Кремінна, Сєвєродонецький район, Луганська область, Україна[1]  (загинув, прикриваючи своїх побратимів.)
Національність	українець
Alma Mater	Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Псевдо	Румун
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	15 ОГШБ
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Русник.

Життєпис

Народився 29 липня 1998 року в селі Луг Закарпатської області. З дитинства мріяв стати військовиком. Після закінчення 9 класу у 2013 році вступив до Мукачівського військового ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героя Красного Поля. Після закінчення ліцею вступив до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У 2020 році був учасником АТО і ООС. Служив командиром роти вогневої підтримки військової частини А-1778^[2].

Під час російського вторгнення в Україну старший лейтенант Роман Русник зі своїм підрозділом обороняв околиці міста Кремінна на Луганщині.

9 березня 2022 року, помітивши неподалік наших позицій диверсійно-розвідувальну групу (ДРГ) росіян, він на чолі одного відділення висунувся в той бік і знищив ворога вогнем зі стрілецької зброї. Після чого залишився на відвойованій позиції для подальшої розвідки. Росіяни відправили на місце бою цілий взвод, і наші бійці зустріли його вогнем, завдавши ворогу значних втрат. Однак оскільки сили були надто нерівними, Роман Русник наказав відділенню відступити, а сам залишився прикрити товаришів вогнем. Фактично він одноосібно вів далі бій з ворогом і відволік його вогонь на себе. Перші бійці відділення, які успішно відійшли, одразу зв'язалися з бронегрупою, яка рвонула на підмогу і знешкодила росіян. Частину ворогів знищили, ще частина втекла. На жаль, внаслідок бою старший лейтенант загинув. Він до останнього прикривав відхід товаришів, пожертвував заради них власним життям^[3].

14 березня 2022 року похований у рідному селі Луг^[4].

Залишилися: мати, сестра та кохана дружина Діана Кукурудзяна — військовий медик, яка також отримала орден 3-го ступеня. І далі захищає країну.

Нагороди

• звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (19 березня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[5].