Рябий Микола Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рябий.

Ряби́й Ми́кола Олекса́ндрович (нар. 7 грудня 1936, c. Заболотне — † 1 січня 2021 Вінниця) — український письменник, відомий прозаїк, публіцист, перекладач. Член Національної спілки письменників України (1976), Національної спілки журналістів України.^[1]

Рябий Микола Олександрович
Микола Рябий
Народився	7 грудня 1936(1936-12-07) с. Заболотне Вінницька область
Помер	1 січня 2021(2021-01-01) (84 роки) Вінниця
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	м. Вінниця Вінницька область
Діяльність	Українська література, журналістика
Відомий завдяки	прозаїк, публіцист, перекладач
Alma mater	Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1967) і Київський коледж будівництва, архітектури та дизайну (1956)
Членство	Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України
Батько	Рябий Олександр Захарович
Мати	Тимошенко-Ряба Мотря Пилипівна
Нагороди	Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського

Біографія

Народився 7 грудня 1936 р. в с. Заболотне Крижопільського на Вінниччині у селянській сім'ї. Закінчив Київський гірничий технікум (1956). Працював майстром на шахті, в кар'єрах Джуринського комбінату стінових матеріалів, що на Шаргородщині. У 60-ті роки перейшов на журналістську роботу. Друкувався у місцевій пресі, працював у Брацлаві в районній газеті «Шлях Ілліча». Після закінчення заочно факультету журналістики Київського університету (1967) вдосконалював журналістський досвід в газетах «Комсомольське плем'я», "Вінницька правда, «Подолія».^[2]
Помер 1 січня 2021 р. від наслідків коронавірусної хвороби. Похований 3 січня 2021 р. на кладовищі в Сабарові.^[3]

Творчість

Почав писати у шкільні роки: спочатку вірші, потім прозу. Захоплювався малюванням. У творчому оточенні на початку журналістської кар'єри — дисидент-публіцист Олександр Гетьман, вже відомий тоді Григір Тютюнник, молоді письменники Тарас Мельничук, Роман Андріяшик, Роман Іваничук, Володимир Яворівський, колеги по роботі у молодіжних виданнях Леонід Пастушенко, Григорій Усач, Геннадій Шкляр, Михайло Каменюк та ін. У творчому доробку — понад 30 романів та повістей (у тому числі документальних, про людей праці — Марфу Бабенко, Пилипа Желюка, письменницю Галину Сіру), сотні публікацій у періодиці.^[4]

Бібліографія[5]

Збірки новел:

• Тост за невпольованого оленя : новели, акварелі. — Одеса: Одеська друкоофсетна фабрика, 1967. — 181 с.;
• Над вертепом звізда ясна : три новели з дивосвіту. — Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 1999. — 79 с. : портр.;

Повісті:

• Герой Соціалістичної Праці М. П. Бабенко : докум. повість про передову свинарку колгоспу „Росія“ с. Соболівка Теплицького району Вінницької області — Одеса: Маяк, 1973. — 80 с. (Люди трудової слави);
• П'ять пелюсток бузкового квіту : повість. — 1973;
• Джерела під зорями : повість. — Одеса: Маяк, 1975. — 110 с. : іл. — (Герої дев'ятої п'ятирічки);
• Чутки про смерть перебільшено : повість про видатного вченого Д. К. Заболотного — Одеса: Маяк, 1975. — 184 с.;
• Два крила : повість. — 1981;
• Сухі дуби цвіли : повість. — 1982;
• Аве віта : повість. — 1985;
• Кому потрібна моя голова? : повість // Київ. — 1990. — № 6. — С. 90-114.;
• 33-ій. Маленька повість про великий голод : повість. — 1993;
• Умерти в мертвому селі : повість про Голодомор // Київ. — 1993. — № 11. — С. 26-50;
• Горіховий мільйонер : повість // Дзвін. — 1995. — N1. — С.85-105;
• Житіє праведника Федора : лірич.-драм. повість про Собідка та його Катерину. — Вінниця: Віноблдрук., 2000. — 128 с. : іл.;
• Золота колиска : лірична повість. — Макарів: Софія, 2010. — 592 с. : фотогр. — ISBN 978-966-2374-19-3;
• Бути під сонцем : лірич. повість / худож. В. А. Тишецький. — Вінниця: Едельвейс і К, 2012. — 336 с. : кол. іл., фотогр. — (Видатні митці Вінниччини; вип. 1). — ISBN 978-966-2462-76-0.
• ПРАВИЦЯ, або Чорна Долина: Історична повість. — Вінниця: Нілан-ЛТД, 2017 (Серія „Історичні постаті Поділля“ журналу „Вінницький край“, випуск 2).

Романи:

• Берег : роман. — Київ: Видав. ЦК ЛКСМУ „Молодь“, 1974. — 200 с.;
• Вікна : роман. — Київ: Видав. ЦК ЛКСМУ „Молодь“, 1977. — 213 с.;
• Берег : роман; Вікна : роман. — Київ: Дніпро, 1987. — 484 с.;
• Великий літній трикутник : роман. — Київ: Радянський письменник, 1978. — 240 с.;
• Вогнище : роман. — Одеса: Маяк, 1981. — 270 с.;
• Два романа о любви : два романа о любви: романи [Берег; Вікна]; авториз. пер. с укр. В.Дольникова; худож. Л.Зубарева. — Москва: Сов. Писатель, 1981. — 512 с.;
• Земледухи : роман-хроніка прадавнього роду Земледухів. — Київ: Рад. письм., 1985. — 455 с.;
• Облава на озброєного вовка : роман про будівництво ставки Гітлера „Вервольф“ та боротьбу з нацизмом (в співавт. з Іваном Безуглим. — Київ: Рад. письм., 1986. — 350 с.;
• Ще не вмерла Україна : роман про події Української національно-визвольної революції 1917—1920 рр. — Київ: Український письменник (видавництво), 1994. — 286 с.;
• Хто як Бог : роман; авт. передм. Г. П. Мовчанюк. — Вінниця: Віноблдрукарня, 2000. — 520 с.;
• Калина над Прірвою : іст. роман-дилогія з циклу „Земледухи“. — Київ: Фенікс, 2008. — 584 с. : іл.;
• Березовий хрест : іст. роман: [є кор. біогр. довідка про автора, фото] // Вінницький край. — 2008. — № 1. — С. 41-128; № 3. — С. 71-136.;
• Як з'їсти живу кицьку, аби не подряпала горло : сучасний політично-еротичний детектив з романного циклу „Земледухи“. — Київ: Фенікс, 2009. — 552 с. — ISBN 978-966-651-7
• Аве віта : два романи з епічного циклу „Земледухи“ — Малою кров'ю, Хата без рушників . — Вінниця: Книга-Вега, 2011. — 656 с. : портр. — (Сучасна українська проза). — ISBN 978-966-621-498-3;50-3.
• Упала звізда Полин .
• Вервольф. Хроніка „озброєних вовків“: пригод. роман. Кн. 1 / Вадим Вітковський, Микола Рябий. — * Вінниця: Едельвейс і К, 2014. — 524 с. : іл., портр. — ISBN 978-966-2462-56-2.

Упорядкував подорожній щоденник Павла Халебського „Україна — земля козаків“ про подорож „православного патріарха Антиохійського і Всього Сходу Макарія ІІІ з Халеба до Московії й на зворотному шляху через Русь-Україну за урядування христолюбивого й хороброго гетьмана Богдана Хмельницького“:

• Халебський, П. (Булос Ібн аз Заїм аль Халябі). Україна — земля козаків : подорожній щоденник / П.Халебський; авт. передм., упоряд. М. Рябий. — 2-е вид., доп. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 2005. — 284 с.: іл. — (Настільна кн. українця).

Переклав, упорядкував і прокоментував ряд художніх, історичних та духовних книг. Твори друкувались російською, кабардино-балкарською, польською та румунською мовами.^[6]

	На Ваших «Земледухів» звернув увагу ще в журнальній публікації, бо кому ж не припадуть до душі оці самобутні подільські характери і такий своєрідний гумор, де також промовляє Поділля, і така багатюща, справді народна мова. Ваш роман для мене – це ніби генетичний розвиток Землякової художньої прози, і мовиться це, ясна річ, не в розумінні наслідування. У Вас своя інтонація, своя стилістика, а виходи в історію, де йдеться, скажімо, про часи Тимоша Хмельницького, просто блискучі…
— Олесь Гончар, лютий 1986 р.[7]

Літературні премії[8]

• Колгоспна премія імені Двічі Героя Соціалістичної праці Пилипа Желюка;
• Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського (1994);
• Літературна премія „Благовіст“ (2007);
• Премія імені Івана Богуна;
• Лауреат Міжнародного Академічного Рейтингу популярності „Золота Фортуна“;
• Літературна премія імені Михайла Стельмаха журналу «Вінницький край» (2017)^[9]
• Премія імені Леоніда Гавриша (2019)^[10]