Рябченко Сергій Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рябченко.

Сергі́й Васи́льович Ря́бченко (1 червня 1923(19230601), Олександрія, СРСР — 27 червня 1992(19920627), Одеса, Україна) — український художник-графік^[1].

Рябченко Сергій Васильович
Народження	1 червня 1923(1923-06-01)  Олександрія, Катеринославська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть	27 червня 1992(1992-06-27) (69 років)
	Одеса, Україна
Країна	Україна  СРСР
Жанр	графіка
Навчання	Одеське художнє училище (1953)
Вчитель	Муцельмахер Мойсей Давидович
Діяльність	графік, художник-гравер, художник
Напрямок	реалізм, соціалістичний реалізм
Діти	Рябченко Василь Сергійович
Родичі	Рябченко Степан Васильович
Нагороди

Життєпис

Сергій Рябченко, «Спуск Ласточкіна», папір, кольорова ліногравюра

Сергій Васильович Рябченко народився 1 червня 1923 року в місті Олександрія Кіровоградської області^[2].

З дитинства любив малювати. Роки молодості збіглися з початком німецько-радянської війни. На фронті під час затишшя робив замальовки своїх бойових побратимів^[3]. Як учасник Другої світової війни нагороджений орденом Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни; медалями: «За відвагу», «За взяття Будапешта» і «За взяття Відня»^[4][5].

Після демобілізації Сергій Рябченко повертається в Олександрію і працює в управлінні комплектування обладнання тресту «Українавугілля»^[3], потім переїжджає до Одеси і в 1947 році вступає до Одеського художнього училища^[6]. Його вчителями за фахом стають — Л. О. Мучник, М. К. Поплавський, М. Д. Муцельмахер^[6]. На дипломному курсі художник знайомиться зі своєю майбутньою дружиною, студенткою педагогічного училища — Ольгою Степанівною Рябченко^[7]. У 1953 році закінчує навчання в училищі^[6].

У 1954 року дебютує на республіканській виставці, з 1956 року бере участь у зарубіжних виставках, з 1957 — у всесоюзних^[2].

З 1959 року — член Спілки художників СРСР^[7].

Помер 27 червня 1992 року в Одесі^[1].

Творчість

Сергій Рябченко визнаний одним з провідних графіків України^[3]. Він працював в галузі станкової графіки у техніках малюнка, офорту, ліногравюри, літографії, акварелі. До основних творів художника відносяться: серія офортів і ліногравюр «Пейзажі Одеси» (1954—1961); серія літографій «Військовий флот» (1959—1960); серія ліногравюр «Легендарні герої війни» (1963—1965) тощо^[8].

Про художника

Позбавлені зовнішніх ефектів, малюнки Сергія Васильовича Рябченка розраховані на уважне і неспішне споглядання. Крізь їхню зовнішню простоту та образно-формальну «відкритість» проступає і захопленість художника самим процесом малювання, тими лініями, плямами, штрихами на папері, що здатні відтворювати навколишній світ. В них немає штучного пафосу та бажання сподобатися глядачеві, а є зовсім інше — чесний та відкритий погляд, прагнення наблизитися до дива природи, яке щоразу постає заново. У своїй книзі «Пейзаж у мистецтві» дослідник Кеннет Кларк проникливо зазначав: «Реалістичний пейзаж, котрий люди неосвічені вважають одним з найпростіших видів малярства, насправді — один із найнезбагненніших, де успіх надзвичайно рідкісний і випадковий». Тим більше це стосується графіки, де зазвичай небагато кольору з його емоційністю та виразністю, і такий важливий саме погляд художника, що обирає з навколишнього світу те, в чому бачить зміст і цінність. І тут твори одеського художника Сергія Васильовича Рябченка постають не лише частиною історії українського мистецтва другої половини ХХ століття, а й несуть у собі свою, власну тему — вміння бачити, яке переводить будь-який мотив у твір мистецтва. А ще — тою людяністю, що, як трава чи вода, здатна пробиватися крізь будь-які утиски, долати перепони, наповнювати звичні форми правдивістю та теплотою.

 — Галина Скляренко, мистецтвознавець, куратор^[9]

Колекції

• Національний художній музей України (Київ, Україна)
• Одеський національний художній музей (Одеса, Україна)^[6]
• Меморіальний музей К.Г. Паустовського (Одеса, Україна)
• Луганський обласний художній музей (Луганськ, Україна)^[10]
• Сімферопольський художній музей (Сімферополь, Україна)^[11]
• Севастопольський художній музей імені М. П. Крошицького (Севастополь, Україна)^[12]
• Сталінградська битва (музей-заповідник) (Волгоград, Росія)^[13]
• Новокузнецький художній музей (Новокузнецьк, Росія)^[14]

Сімейна династія

• Син — Василь Рябченко (нар. 1954) — український художник, один з ключових художників сучасного українського мистецтва і Нової української хвилі.
• Онук — Степан Рябченко (нар. 1987) — провідний український медіа-художник, працює в області цифрового мистецтва, концептуальної архітектури, графіки, скульптури, фотографії і світлових інсталяцій.

Література

• Галина Скляренко. Одеський художник Сергій Рябченко (1923-1992): Побачити і намалювати // Арт Курсив. – № 15.– 2025. – С. 8 – 11
• Галина Скляренко. Одеський художник Сергій Рябченко (1923-1992): Побачити і намалювати // Образотворче мистецтво. – № 1-2.– 2025. – С. 44 – 47 — ISSN 0130-1799.
• Віра Савченко. Справжнє мистецтво не старіє... // Образотворче мистецтво. — 2013. — Вип. 87. — № 3. — С. 148. — ISSN 0130-1799.