Рябченко Степан Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рябченко.

Степан Васильович Рябченко (17 жовтня 1987, Одеса) — український художник, один із ключових художників сучасного українського мистецтва^[1]. Його доробок охоплює цифрове мистецтво, концептуальну архітектуру, скульптуру, графіку, фотографію і світлові інсталяції. У центрі його уваги — межа між реальним і віртуальним світом і нова природа мистецтва^[2]. Відомий своїми монументальними роботами і відео-інсталяціями, в яких створює цифровий всесвіт зі своїми героями і міфологією, а також візуалізацією неіснуючих образів, таких як комп'ютерні віруси, електронні вітри, віртуальні квіти тощо^[3].

Рябченко Степан Васильович
Народження	17 жовтня 1987(1987-10-17) (37 років) Одеса
Національність	українець
Країна	Україна
Жанр	комп'ютерне мистецтво, архітектура, скульптура, графіка, інсталяція
Навчання	Одеська державна академія будівництва та архітектури
Діяльність	архітектор, скульптор, сучасний художник
Напрямок	медіа-мистецтво, концептуальна архітектура, світлове мистецтво
Член	Національна спілка художників України, Національна академія мистецтв України і член-кореспондент
Батько	Рябченко Василь Сергійович
Родичі	Рябченко Сергій Васильович
Рябченко Степан Васильович у Вікісховищі

Біографія

Степан Рябченко, «Мисливець» (2020)

Степан Рябченко народився 17 жовтня 1987 року в Одесі в родині художників. Його батько, Василь Рябченко — один із ключових представників сучасного українського мистецтва і Нової Української хвилі ^[4]; дідусь Сергій Рябченко був радянським і українським художником-графіком^[5].

З 2010 — член Національної спілки художників України^[6].

У 2011 році з відзнакою закінчив Одеську державну академію будівництва та архітектури, здобувши ступінь магістра архітектури за спеціальністю «Архітектура будівель і споруд»^[7].

Наприкінці 2015 року увійшов до рейтингу «30 до 30» за версією журналу Forbes^[8][9].

2020 року Степан Рябченко став головним куратором творчого об'єднання «Арт Лабораторія». Водночас виступив автором ідеї та куратором масштабної міжнародної виставки у віртуальному просторі «Strange Time»^[10], запущеної 7 травня 2020 року, під час карантину у зв'язку з епідемією COVID-19. Проект розвивається за принципом живого організму, поповнюючись роботами художників з усього світу і розширюючи свої цифрові кордони^[11][12].

У 2020 році став першим художником, якого запросили представити Україну на міжнародній бієнале Changwon Sculpture Biennale в Південній Кореї^[13].

2021 року художник увійшов до переліку кращих цифрових митців від британського видання Electric Artefacts^[14][15]. Цього ж року представляв Україну на Expo 2020 в Дубаї^[16].

У липні 2025 року Степана Рябченка було обрано членом-кореспондентом відділення образотворчого мистецтва Національної академії мистецтв України. Він став наймолодшим членом чинного складу Академії та єдиним її представником з Одеси^[17][18].

Живе та працює в Одесі.

Творчість

Степан Рябченко, «Спокуса святого Антонія» (2010)

Степан Рябченко використовує цифрові інструменти для створення своїх художніх робіт і проєктів^[19]. Комбінуючи фігуративну і абстрактну футуристичну мову, він створює великоформатні цифрові принти і комп'ютерну анімацію, які є «фрагментами» сконструйованого ним віртуального Всесвіту^[20]. Часто предметом зображення стають вигадані рослини і тварини — сюрреалістичного вигляду форми життя, які існують за законами світу, створеного для них художником. Віртуальні ландшафти, в яких Рябченко розгортає історії своїх героїв — самодостатня багатовимірна цифрова реальність. Вигляд цього простору далекий від усього урбаністичного й техногенного, незважаючи на своє технологічне цифрове походження^[21]. У роботах іншого спрямування Степан Рябченко досліджує цифровий «антигероїзм», візуалізуючи комп'ютерні віруси^[22]. Використовуючи одну зі складових техногенного розвитку людства як інструмент, художник апелює до теми відносин людини з віртуальним і природним оточеннями^[23].

Виставки

Інсталяція Степана Рябченка «Рука, що благословляє» в Saatchi Gallery у Лондоні (2014)

Роботи Степана Рябченка були представлені на багатьох міжнародних виставках, зокрема в Музеї Людвіга (Будапешт)^[24], Albertina Modern (Відень)^[25], Moderna Galerija (Любляна)^[26], Королівському музеї мистецтва та історії (Брюссель)^[27], Національному музеї мистецтв XXI століття – MAXXI (Рим)^[28], Saatchi Gallery (Лондон)^[29], Krolikarnia (Варшава)^[30], Музеї сучасного мистецтва (Загреб), Danubiana Meulensteen Art Museum (Братислава)^[31], у Манежі й Гостинному дворі (Москва)^[32], Silkeborg Bad Art Centre (Сількеборг)^[33], Ars Electronica Center (Лінц)^[34] тощо. Його твори широко експонувалися і в Україні, зокрема в ПінчукАртЦентрі, Мистецькому Арсеналі^[35], Національному художньому музеї України, Одеському музеї західного та східного мистецтва^[36][37], Національному центрі «Украінський дім»^[38][39], Центрі сучасного мистецтва М17, Музеї сучасного мистецтва Одеси^[40], Інституті проблем сучасного мистецтва тощо^[41].

Про художника

Степан Рябченко на тлі своєї роботи "Велика прогулянка", 2019

Творчість одеського художника Степана Рябченка належить до тих явищ, що формують простір сучасного українського мистецтва, визначають його обшири та інтенції. Естетика нового медійного мистецтва, в царині якого працює художник, не лише відкриває інші виміри творчості, а й потребує від митця особливих якостей: фантазії, відчуття простору та тих «метаморфоз зображення», що відкривають та унаочнюють дивні зв’язки між реальним та віртуальним, справжнім та вигаданим… Невипадково однією з тем, які захоплюють художника є «нова природа», де перетинаються міфи і вигадки, враження від оточуючого світу і інші, несподівані його проекції.

 — Галина Скляренко, мистецтвознавець, куратор^[42]

Степан Рябченко використовує комп’ютерну графіку у багатьох роботах, які балансують між цифровим форматом та фізичною формою. Він досліджує сучасний героїзм та класичну міфологію. Автор створює великоформатні цифрові принти, представляючи сконструйований всесвіт, населений монументальними героями у яскравих кольорових композиціях, що комбінують фігуративну та абстрактну футуристичну мову. В роботах іншого спрямування Степан Рябченко досліджує цифровий антигероїзм, розробляючи фізичну репрезентацію для суто цифрової форми вірусу – обличчя комп'ютерного вірусу.

 — Бйорн Гельдхоф, куратор^[43]

Колекції

Зображення комп'ютерного вірусу Melissa, створеного Степаном Рябченком в 2011 році.

Публічні колекції

• Art Collection Telekom | Deutsche Telekom (Бонн, Німеччина)^[44]
• Danubiana-Meulensteen Art Museum (Братислава, Словаччина)
• Центр сучасного мистецтва M17 (Київ, Україна)^[45]
• Інститут проблем сучасного мистецтва (Київ, Україна)
• Одеський національний художній музей (Одеса, Україна)^[46]
• Музей сучасного мистецтва Одеси (Одеса, Україна)
• Черкаський художній музей (Черкаси, Україна)
• Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (Луцьк, Україна)^[47]
• Парк сучасної скульптури PARK3020 (Стрілки, Україна)^[48]
• Галереї сучасного мистецтва «Артсвіт» (Дніпро, Україна)^[49]

Приватні колекції (обрані)

Abramovych Foundation, Adamovskiy Foundation^[50], Firtash Foundation, Grynyov Art Collection^[51], Korban Art Foundation, Luciano Benetton Collection, Sky Art Foundation, Stedley Art Foundation, Triumph Gallery, Voronov Art Foundation, Zenko Foundation^[52][19].

Премії

Степан Рябченко, "Алхімікус Запашний". Із серії "Віртуальний Сад" (2016). Із колекції Одеського Національного Художнього Музею

• 2022 — Лауреат премії імені Михайла Божія у номінації «Монументальне мистецтво» за серію робіт «Віртуальний Сад»^[53]
• 2020 — Фіналіст міжнародного конкурсу сучасного мистецтва Тампського міжнародного аеропорту^[54]
• 2019 — Переможець міжнародного конкурсу на найкращу ідею скульптури-символа Міжнародного аеропорту «Одеса»^[55]
• 2012 — Лауреат міжнародного конкурсу сучасної скульптури «Kyiv Sculpture Project»^[56]
• 2011 — Номінований на Премію PinchukArtCentre^[43]
• 2010 — Лауреат першого всеукраїнського трієнале абстрактного мистецтва «АРТ-АКТ»^[57]

Література

• Аліса Ложкіна. The Art of Ukraine // Thames and Hudson. – 2024. – С. 239 — ISBN 9780500297780.
• Галина Скляренко. Чорні Квіти Степана Рябченка // Образотворче мистецтво. – № 3-4.– 2024. – С. 54 – 59 — ISSN 0130-1799.
• Anastasia Sukhanov. “FREEDOM IS THE ABILITY TO CREATIVELY SHAPE YOUR LIFE.” Interview with new media artist Stepan Ryabchenko // .ART Odyssey Magazine: Navigating the Future of Art – 2023. – С. 54-61 — ISBN 979-8863137018.
• Дмитро Горбачов, Валентин Соколовський. Мистецтво світу. Внесок України // Бихун. – 2022. – С. 674, 675, 683 — ISBN 978-617-7699-14-8.
• Володимир Петрашик. Цифровий всесвіт Степана Рябченка // Образотворче мистецтво. – № 2.– 2020. – С. 92 – 95 — ISSN 0130-1799.
• Mohamed Benhadj. Stepan Ryabchenko // Al-Tiba9 Art Magazine ISSUE06. – 2020. – С. 76 – 83 — ISSN 2696-2497.
• Вікторія Бурлака. Постмедійна оптика. Українська версія // ArtHuss. – 2019. – С. 232 – 239, 392 – 399 — ISBN 978-617-7799-13-8.
• Permanent Revolution. Ukrainian Art Today // Ludwig Múzeum - Kortárs Művészeti Múzeum. – 2018. – С. 164 – 165 — ISBN 978-963-9537-62-0.
• Art WORK // Galeria Miejska we Wrocławiu – 2017. – С. 92 – 93 — ISBN 78-83-946219-3-3.
• Premonition. Ukrainian Art Now // Booth-Clibborn Editions – 2014. – С. 92 – 93 — ISBN 978-1861543691.
• Contemporary Ukrainian Artists // Saatchi Gallery – 2013. – С. 61-63
• Велике і Величне // Мистецький Арсенал – 2013. – С. 160-161
• Галина Скляренко, Оксана Баршинова. Міф «Українське Бароко» // Національний художній музей України – 2012. – С. 153, 154-155
• Арсенале. Відродження та Апокаліпсис у сучасному мистецтві // Мистецький Арсенал – 2012. – С. 72-73
• Kyiv Sculpture Project. Перший міжнародний фестиваль сучасної скульптури // НВЦ "Профі" – 2012. – С. 75-79 — ISBN 978-966-2398-03-8.
• RESTART // Dymchuk Art Promotion – 2009. – С. 53-54