Савченко-Більський Михайло Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Савченки-Більські.

Миха́йло Олекса́ндрович Са́вченко-Бі́льський (1874, Шаповалівка Борзнянського повіту Чернігівської губернії)— педагог, агроном, Генеральний секретар хліборобства уряду Української Центральної Ради, голова Борзненської повітової народної ради (1918), гласний Чернігівської губернської народної ради (1918).

Савченко-Більський Михайло Олександрович
Народився	1874(1874) Шаповалівка Борзнянського повіту Чернігівської губернії, тепер Ніжинського району Чернігівської області
Помер	? після 1918
Країна	УНР Російська імперія
Діяльність	педагог, агроном
Посада	Генеральний секретар хліборобства

Життєпис

Родина

Народився в сім'ї Олександра Олексійовича Савченка-Більського (1843–1932), який походив із старшої гілки старовинного козацького роду Савченків-Більських ^[1]. Батько був чиновником, мав чин колезького реєстратора і володів маєтком у Шаповалівці Борзнянського повіту. Матір звали Марія Андріївна, в сім’ї було ще четверо дітей: Григорій, Євфімія, Олександр, Анна.

Брат: Савченко-Більський Григорій Олександрович – (нар.1872, Шаповалівка) , закінчив медичний факультет Варшавського університету, проходив обов'язкову військову службу на посаді молодшого лікаря в Якутському 42-му піхотному полку (Кременець Волинської губернії). З 1902 р. служив земським лікарем у Шаповалівці, потім в Івангороді, пізніше займав посаду головного лікаря земської лікарні в Парафіївці, мав чин колезького радника. ^{[2] [3] [4] [5] [6]}.

Брат: Савченко-Більський Олександр Олександрович — (нар. 4 серпня 1879, Шаповалівка^[7]) — ветеринарний лікар, закінчив Харківський ветеринарний інститут, працював у Харкові, в 1938 р. був репресований і розстріляний ^{[8] [9] [10]}.

Родичі Михайла по жіночій лінії походили з священицького роду, під їх впливом він отримав духовну освіту: в 1891 р. закінчив Чернігівське духовне училище ^[11], а в 1898 р. – Чернігівську духовну семінарію ^[12].

Від духовної кар’єри відмовився, вступивши до Ново-Олександрійського інституту сільського господарства і лісівництва (Пулави, Люблінська губернія). У лютому 1902 р. був виключений із інституту «за участь у студентських безпорядках» ^[13]. Пізніше поновився в інституті, по закінченню отримав диплом вченого агронома ^[14].

Трудова діяльність

Після повернення в Україну викладав у реальному училищі м. Проскурів Подільської губернії, звідки був звільнений через конфлікт з директором ^[13].

В 1906–1907 рр. викладав природознавство в чоловічій гімназії м. Златополя Київської губернії ^{[13] [15]}.

З 1 червня 1909 р. по 9 липня 1910 р. займав посаду вченого агронома Миргородського повітового земства в Миргородській і Сорочинській дільницях ^[14]

Пізніше (1910–1911 рр.) проживав у Житомирі^[13], потім служив на Чернігівщині в Борзнянському повіті на посаді повітового агронома ^[16], також займав виборну посаду агронома губернського земства^[17].

Політична та урядова діяльність

Політикою почав займатися ще під час навчання в інституті. Мав репутацію неблагонадійної особи, його підозрювали в проведенні «протиурядової пропаганди серед населення» (1906 р.). З цієї причини в період проживання в Златополі губернатор не підтримав його призначення на посаду в земську управу.

В Миргороді приймав активну участь у розвитку кооперативного руху. Проживаючи в Житомирі, став членом «Просвіти», належав до Української соціал-демократичної робітничої партії. ^[13]. Пізніше став членом Української партії соціалістів-революціонерів ^{[13] [16]}.

Після відставки першого уряду Центральної ради пристав на пропозицію зайняти посаду Генерального секретаря хліборобства у другому уряді В. Винниченка. На посаді перебував з 3 вересня по 20 листопада 1917 року^[18].

Генеральний секретаріат по земельних справах Української Центральної Ради під його керівництвом підготував і 24-26 жовтня 1917 р. провів Перший Всеукраїнський агрономічно-економічний з’їзд, який визначив шляхи майбутнього розвитку сільськогосподарської науки та аграрної освіти^[13].

Після прийняття Третього Універсалу Центральної Ради подав у відставку з посади, не погоджуючись з оголошеною урядом відмовою від приватної власності на землю ^[16].

В жовтні 1918 р. став директором середньої загальнокооперативної школи в Києві^[14]. Подальша доля невідома.

Друковані праці

• Сост. М.А. Савченко-Бельский. Обзор агрономических мероприятий уездных земств Харьковской губернии за 1911 год, составленный на основании анкетных ответов агрономов : (Докл. 9 Губ. агр. совещ.). — Харків, 1912. — 116 с.(рос. дореф.)
• Савченко-Бельский, Михаил Александрович. Сельскохозяйственные курсы, устраиваемые Черниговским губернским земством для взрослого населения губернии. (1908-1914 гг.). — Чернігів : тип. Губ. земства, 1914. — 116 с.(рос. дореф.)