Саломон Штрікер

Саломон Штрікер (нім. Salomon Stricker; 1 січня 1834, Нейштадт — 2 квітня 1898, Відень) — австро-угорський біолог, ембріолог, анатом і гістолог.

Саломон Штрікер
нім. Salomon Stricker[1][2][3]
Народився	1 січня 1834(1834-01-01)[4][5][…]  Нове Место-над-Вагом, Тренчинський край, Словаччина[1][2][3]
Помер	2 квітня 1898(1898-04-02)[4][6][…] (64 роки)  Відень, Австро-Угорщина[4][1][…]  ·аортальна недостатність[1]
Поховання	Döbling Cemeteryd[2][1][3]
Місце проживання	Відень[2]
Країна	Австрійська імперія[1]  Цислейтанія[1]
Діяльність	патологоанатом, гістолог, викладач університету
Alma mater	Віденський університет[1][3] Терезіанум[3]
Галузь	патологія[1]
Заклад	Віденський університет[1][2] Віденський центральний госпіталь[1][2][3]
Посада	assistant physiciand[1][2][3], помічникd[1][3], Lehrbeauftragterd[1][3], екстраординарний професор[1][2][3] і професор[1][2][3]
Науковий ступінь	доктор медицини[4][1][…] (1858) і професор[3] (1862)
Вчителі	Ернст Вільгельм фон Брюке[1]
Відомі учні	Max Kassowitzd[2][3] Ґустав Ґертнерd[2] Юліус Вагнер-Яурегг[2][3] Ernst Freundd[2] Leopold Oserd[2] Karl Kollerd[2] Lothar von Frankl-Hochwartd[3] Edward Emanuel Kleind[3] Едуард Алберт[7]
Аспіранти, докторанти	Юліус Вагнер-Яурегг
Членство	Австрійська академія наук[3]
Саломон Штрікер у Вікісховищі

Див. також: Саломон

Біографія та діяльність

Вивчав медицину і природничі науки у Віденському університеті. Здобувши вищу освіту, працював асистентом Ернста Вільгельма фон Брюке на кафедрі фізіології. У 1862 році захистив докторську дисертацію з ембріології та з цього ж року читав лекції з ембріології в ролі приват-доцента Віденського університету. У 1866 році став ад'юнктом і був допущений до проведення експериментів в університетській клініці. У 1868 році призначений екстраординарним професором і директором факультету загальної та експериментальної патології у тому ж навчальному закладі. У 1872 році отримав звання ординарного професора.

Працював над розвитком і гістологією нижчих хребетних, над кровообігом в капілярах, експериментальною патологією, написав і видав підручник з гістології, що вважався в ті часи одним із кращих.

Саломону Штрікеру приписують відкриття діапедезу еритроцитів і скорочення стінок судин, він також займався дослідженнями гістології рогівки ока і клітинного поділу.

Наукові праці

• «Entwicklungsgeschichte von Bufo cinereus bis z. Erscheinen der äusseren Kiemen» («Sitz. Ber. Wiener Akad.», 1860);
• «Untersuchungen über die Entwicklung des Kopfs der Batrachier» («Archiv f. Anatom.», 1864);
• «Untersuchungen über die Entwicklung der Bachforelle» («Sitz. Ber. Wiener Akad.», 1865—1866);
• «Studien über den Bau und das Leben der capillaren Blutgefässe» (Відень, 1865);
• «Beiträge zur Kenntnis des Hühnereies» («Sitz. Ber. Wiener Akad.», 1866);
• «Handbuch der Lehre von den Geweben der Menschen u . der Thiere» (у співавт. з Кюне, Вальдейером, Максом Шульце та іншими, Лейпциг, 1871—1872);
• «Beobachtungen über die Entstehung des Zellkernes» (Відень, 1877).