Самгородська волость

Не плутати з Самгородоцька волость.

Самгородська волость — адміністративно-територіальна одиниця Бердичівського повіту Київської губернії з центром у містечку Самгородок.

Самгородська волость
Центр	Самгородок
Площа	10 530 (1886)
Населення	5410 осіб (1886)
Густота	47 осіб / км²
Наступники	Самгородський район

Станом на 1886 рік складалася з 7 поселень, 7 сільських громад. Населення — 5410 осіб (2799 чоловічої статі та 2611 — жіночої), 440 дворових господарств^[1].

Земля волості

	Площа, десятин	У тому числі орної, десятин
Сільських громад	3640	2861
Приватної власності	6681	5212
Іншої власності	209	147
Загалом	10530	8220

Поселення волості:

• Самгородок — колишнє власницьке містечко при річці Десна за 45 верст від повітового міста, 1056 осіб, 141 двір, православна церква, каплиця, католицький костел, синагога, єврейський молитовний будинок, постоялий двір, 5 постоялий будинків, базари через 2 тижня, 2 водяних млини, цегельний завод. За 45 верст — залізнична станція Голендри.
• Воскодавинці — колишнє власницьке село при річці Десна, 343 особи, 41 двір, православна церква, постоялий будинок, 2 водяних і 2 вітряних млини.
• Збараж — колишнє власницьке село при річці Десна, 520 осіб, 71 двір, православна церква та постоялий будинок.
• Лопатин — колишнє власницьке село, 329 осіб, 38 дворів, каплиця, постоялий будинок, водяний млин.
• Сошанське — колишнє власницьке село при річці Десна, 523 особи, 71 двір, православна церква та постоялий будинок.

Джерела

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)