Самойлов Володимир Якович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Самойлов.

Володи́мир Я́кович Само́йлов (рос. Владимир Яковлевич Самойлов; нар. 15 березня 1924, Одеса, Українська СРР — пом. 8 вересня 1999, Москва, Росія) — радянський, український та російський актор. Народний артист СРСР (1984).

Володимир Самойлов
рос. Владимир Самойлов
Ім'я при народженні	Володимир Якович Самойлов
Народився	15 березня 1924(1924-03-15)[1][2][3]  Одеса, Українська СРР, СРСР[3]
Помер	8 вересня 1999(1999-09-08)[1][2][3] (75 років)  Москва, Росія[3]
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор, кіноактор, актор театру
Alma mater	Одеське театральне училище
Заклад	Московський академічний театр імені Володимира Маяковського
Роки діяльності	з 1948
Діти	Самойлов Олександр Володимирович
IMDb	nm0759962
Нагороди та премії

Життєпис

Народився 15 березня 1924 року і Одесі.

В 1941 році добровольцем пішов на фронт.

У 1948 році закінчив Одеське театральне училище.

До 1951 року працював в Одеському театрі Радянської Армії, Одеському російському драматичному театрі імені А. Іванова.

В 1951 – 1958 роках працював у Кемеровському обласному театрі драми імені                                А. В. Луначарського, у 1958 – 1968 роках – в Горьковському театрі драми імені М. Горького.

В 1968 — 1992  рр. працював в Московському театрі драми ім. В. Маяковського, а в 1992 — 1999 рр. був актором Московського драматичного театру імені М. В. Гоголя.

У кіно знімався з 1959 року.

Помер 8 вересня 1999 року в Москві. Похований на Ваганковському кладовищі.

Фільмографія

• «І знову ранок» (1960)
• «Секретар обкому» (1963)
• «Двадцять шість бакинських комісарів» (1965)
• «На завтрашній вулиці» (1965)
• «Дикий мед» (1966)
• «Весілля в Малинівці» (1967)
• «Крах» (1968)
• «Шосте липня» (1968)
• «Кут падіння» (1970)
• «Зірки не гаснуть» (1971)
• «Зимородок» (1972)
• «Премія» (1974)
• «Доля» (1977)
• «Сибіріада» (1978)
• «Ви вмієте грати на піаніно?» (1982)
• «Така жорстка гра — хокей» (1983)
• «Зустрічна смуга» (1986)
• «На порозі» (1986)
• «Візит до Мінотавра» (1987)
• «Процес» (1989)
• «…на прізвисько „Звір“» (1990)
• «Санітарна зона» (1990)

та інші.

Грав Меґре в українській стрічці «Ціна голови» (1991) за Жоржем Сіменоном.

Нагороди

• Орден ВІтчизняної війни 2 ступеня.
• Медалі "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 рр.", "В пам'ять 850-річчя Москви"
• Державні премії СРСР (1976, 1986 рр.).
• Державна премія РРФСР імені К. С. Станіславського.