Саранчуки

Саранчуки́ — село в Україні, у Саранчуківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До Саранчуків приєднано село Войсовичівка (колишній х. Добрянка) та хутори Гировиця і Соколиця.

село Саранчуки
Герб
Церква Петра і Павла Церква Петра і Павла
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Саранчуківська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61040410010025068
Облікова картка	Саранчуки
Основні дані
Засноване	1399
Населення	▼ 745 (2025 рік)[1]
Територія	1.935 км²
Густота населення	490.96 осіб/км²
Поштовий індекс	47533
Телефонний код	+380 3548
Географічні дані
Географічні координати	49°21′6″ пн. ш. 24°59′15″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	262 м
Водойми	Золота Липа
Відстань до районного центру	12 км
Найближча залізнична станція	Потутори
Відстань до залізничної станції	2 км
Місцева влада
Адреса ради	47533, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с Саранчуки, вул Личакова, буд 18
Карта
Саранчуки
Саранчуки
Мапа
Саранчуки у Вікісховищі

Церква Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста

Церква Петра і Павла

Капличка

Автобусна зупинка

Став біля села

До 2017 — центр однойменної сільради. Від 2017 року — центр Саранчуківської сільської громади.

Географія

Розташоване на річці Золота Липа, на заході району.

Населення — 880 осіб (2007). Дворів — 276^[2].

Клімат

Для села характерний помірно континентальний клімат. Саранчуки розташовані у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.

Клімат Саранчуків
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	−1,1	0,2	5,3	13,3	19,3	22,5	23,8	23,2	18,9	13,0	5,8	1,0	12
Середня температура, °C	−4,1	−2,7	1,6	8,4	13,9	17,2	18,5	17,8	13,8	8,5	2,9	−1,6	7
Середній мінімум, °C	−7,1	−5,6	−2	3,6	8,5	11,9	13,2	12,4	8,7	4,0	0,0	−4,1	3
Норма опадів, мм	32	31	32	50	77	91	95	70	55	38	36	39	646
Джерело: climate-data.org

Герб

У лазуровому щиті золотий дзвін із золотою облямівкою, обтяжений вгорі золотим млином із золотою облямівкою, а внизу - золотою хвилястою балкою, і супроводжуваний знизу золотою рибою.^[3]

Історія

Перша писемна згадка — 1399 рік. Тоді в селі існував костел, правдоподібно, фундований представниками роду шляхтичів Бучацьких гербу Абданк.

1416 року згадане як Шаранчуки.

Дідичем села був Якуб Скарбек гербу Абданк. Найпевніше, в середині 15 століття костел був знищений.^[4]

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі^[5].

Через село пролягав торговельний шлях, яким переганяли худобу з Молдавії і Покуття, возили сіль із прикарпатських солеварень у Польщу та Литву. Між 1520 та 1525 роками мешканці Саранчуків отримали маґдебурзьке право.

Через деякий час населений пункт занепав, переданий в оренду селу Тростянець.

До 1939 року діяли товариства «Просвіта», «Січ», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», кооператива.

На початку липня жителі села Саранчуки виловлювали тіла з ріки Золота Липа, куди їх поскидали енкаведисти після розстрілу в бережанській тюрмі. Кільканадцять кілометрів пливли вони у кривавій воді аж до греблі в селі, де страшні понівечені трупи виловлювали i хоронили селяни. Неопізнаних хоронили у спільних могилах. Багато замордованих поховано в інших навколишніх селах^[6].

У 1941-го — велика повінь.

Постановою Тернопільського облвиконкому від 16 січня 1946 р. виселялися зі своїх садиб усі мешканці села.^[7]

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Саранчуківської сільської громади^[8].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бережанського району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району^[9].

Населення

Населення села^[10]:

Рік	Число осіб	Українців та греко-католиків	Поляків та римо-католиків	Євреїв
1900	1773	1430	286	56
1939	▲ 2470	▲ 2180	▲ 230	▲ 60
2007	▼ 880	-	-	-
2014	▼ 785	-	-	-

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким^[11]:

Мова	Число ос.	Відсоток
українська		99,79
російська		0,11

Пам'ятки

• церква Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста (1865)
• церква Петра і Павла (2007, Войсовичівка).

Пам'ятники

• громадсько-політичному діячеві Івану Гавдиді (2005, скульптор Д. Пилип'як)
• братська могила Замордованим 1941 в тюрмі у м. Бережани
• насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992)
• встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини 1848 року
• воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967).

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ 1-3 ступенів ім. І. Гавдиди, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, кімната-музей І. Гавдиди, музей старовинних речей «Берегиня», деревообробний завод, млин, торгові заклади.

Відомі люди

Народилися

• Богдан Бугай (нар. 1947) — український лікар-пульмонолог вищої категорії, науковець, літератор.
• О. Ґудзяк — громадський діяч.
• Іван Гавдида — заступник Голови Проводу ОУН, член Центрального Проводу КУН.
• Мирон Горошко^[12] — вчений-лісівник, статистик.
• Петро Гринчишин — поет, режисер.
• Андрій Дубчак — футболіст.
• Іван Карась — художник.
• Володимир Климків — диригент.
• Григорій Климків — громадський діяч.
• Петро Мокосій — десятник УСС і Армії УНР.
• М. Павлишин — український науковець.
• В. Павліський — український науковець.
• Віктор Пасічник (1993 — 2024) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.