Саратовська ТЕЦ-2

Саратовська ТЕЦ-2 — теплова електростанція у Саратовській області Росії.

Саратовська ТЕЦ-2

51°27′10″ пн. ш. 45°55′06″ сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Росія
Введення в експлуатацію	1955 – 1958 (перша черга), 1962 – 1963 (друга черга), 1969 (третя черга)
Вид палива	спершу вугілля, мазут та природний газ, в подальшому природний газ
Котельні агрегати	5 парових ТП-170 (котли 1 – 5, виведені з експлуатації), 3 парові Барнаульський котельний завод БКЗ-210-140 (котли 6 – 8), 1 паровий Таганрозький котельний завод ТП-86 (котел 9), 1 паровий Таганрозький котельний завод ТГМ-84А (котел 10), 1 паровий Таганрозький котельний завод ТГМ-84Б (котел 11), 2 водогрійні Білгородський котельний завод ПТВМ-100
Турбіни	всі парові, 1 Уральський турбінний завод ПР-25-90 + 2 Уральський турбінний завод ПТ-25-90 + 1 Ленінградський металічний завод Р-25-90 (турбіни 1 – 4, виведені з експлуатації), 1 Ленінградський металічний завод ПТ-50-130 / ПТ-60-130 (турбіна 5, до / після модернізації), 1 Ленінградський металічний завод Р-50-130 (номер 6, виведена з експлуатації), 1 Ленінградський металічний завод ПТ-60-130 (турбіна 7), 1 Уральський турбінний завод Т-50-130 / Т-49-130 (турбіна 8, до / після модернізації)
Встановлена електрична потужність	310 (1969), 109 (2022)
Материнська компанія	«Т Плюс»
ідентифікатори і посилання
Саратовська ТЕЦ-2

Історія

В 1955—1958 роках на майданчику ТЕЦ ввели в дію 5 парових котлів типу ТП-170 (станційні номери 1 — 5). В межах спорудження другої черги в 1961—1963 роках стали до ладу 3 парові котла типу БКЗ-210-140 продуктивністю по 210 тонн пари на годину (номери 6 — 8). В 1965-му котельне господарство підсилили паровим котлом типу ТП-86 продуктивністю 420 тонн пари на годину (номер 9), а в 1969 та 1970 роках в межах спорудження третьої черги додали 2 парові котла продуктивністю по 420 тонн пари на годину — один типу ТГМ-84А (номер 10) та один типу ТГМ-84Б (номер 11).

Турбінне господарство складалось з:

- перша черга отримала 4 парові турбіни потужністю по 25 МВт — одну типу ПР-25-90, дві типу ПТ-25-90 та одну типу Р-25-90 (станційні номери 1 — 4). Перша турбіна стала до ладу в 1955-му, ще дві у 1957-му та одна в 1958-му;

- у 1962 та 1963 роках ввели в дію 2 парові турбіни потужністю по 50 МВт — одну типу ПТ-50-130 (номер 5) та одну типу Р-50-130 (номер 6);

- в 1969-му стали до ладу 2 парові турбіни- одна типу ПТ-60-130 потужністю 60 МВт (номер 7) та одна типу Т-50-130 потужністю 50 МВт (номер 8).

В якийсь момент турбіну № 5 модернізували до типу ПТ-60-130 з потужністю 60 МВт.

В 1978 та 1979 роках для покриття пікових навантажень запустили дві водогрійні котли типу ПТВМ-100.

Станом на 2022 рік в роботі залишались котли № 6 — 11 та турбіни № 5 та № 8 загальною потужністю 109 МВт (турбіна № 8 була переномінована на Т-49-130 зі зменшенням потужності до 49 МВт).

Станцію розмістили неподалік від заводу синтетичного спирту (надалі «Саратоворгсинтез»), що став базовим споживачем її продукції, а з 1965-го на живлення від ТЕЦ перевели й Саратовський нафтопереробний завод.

В початковий період діяльності ТЕЦ використовувала три види палива — газ, мазут та вугілля. Також в якийсь момент організували спалювання рідких відходів заводу органічного синтезу (у суміші з мазутом). Наразі головним видом палива ТЕЦ є природний газ, що надходить до Саратова через розташований на північно-західній околиці міста газовий хаб у Сторожовці (газопроводи Петровськ — Сторожовка, Саратов – Вольск, Стєпноє — Сторожовка, Пєсчано-Умьотскоє підземне сховище газу). Резервне паливо — мазут (з 1965-го надходить по трубопроводу від Саратовського НПЗ).

Видача продукції відбувається під напругою 110 кВ та 35 кВ.^[1][2]