Саратовський нафтопереробний завод

|зображення_підпис= |зображення_розмір=

Саратовський нафтопереробний завод

51°27′02″ пн. ш. 45°56′38″ сх. д.
Тип	нафтопереробний завод і публічна компанія
Галузь	Нефтеперерабатывающая промышленность
Лістинг на біржі	Московська біржа
Попередник(и)	Саратовський крекінг-завод № 4, завод «Крекінг»
Засновано	1934
Штаб-квартира	Саратов
Продукція	Продукти нафтопереробки: бензин, дизельне пальне, мазут тощо.
Виторг	13 500 000 000 ₽ (2014)
Операційний прибуток (EBIT)	7 900 000 000 ₽ (2014)
Чистий прибуток	4 300 000 000 (2015)
Співробітники	1000 осіб
Холдингова компанія	Роснафта
saratov-npz.ru
Саратовський нафтопереробний завод у Вікісховищі

«Саратовський нафтопереробний завод» — одне з найстаріших нафтопереробних російських підприємств^[1], раніше відоме як завод «Крекінг», входить до структури нафтової компанії «Роснефть». Розташований у Саратові, за адресою: вулиця Брянська, будинок 1). Обсяг переробки нафти станом на 2020 рік — 7,2 млн тонн, у 2023 році — 4,8 млн тонн.

Історія

Підприємство було засноване 27 квітня 1934 року та первісно називалось «Саратовським крекінґ-заводом № 4». У тому ж році було введено в експлуатацію першу установку з переробки нафти.

Під час німецько-радянської війни завод безперебійно постачав паливо на фронт і неодноразово зазнавав бомбардувань «Люфтваффе». Внаслідок особливо сильних авіанальотів у червні 1943 року завод був зруйнований практично повністю^[2].

За досягнення підприємство було удостоєно Ордена Великої Вітчизняної війни І ступеня. Також на вічне зберігання на завод було передано Прапор Державного комітету оборони СРСР.

У наступні роки завод постійно модернізувався. Так, до кінця 1980-х років потужність підприємства перевищила 10 млн тонн^[3].

1990-ті

На початку 1990-х років підприємство було перетворено на ВАТ. Майже одразу у підприємства почалися проблеми. 1993 року під тиском обласної влади НПЗ відвантажує сільгосппідприємствам продукції на 130 млрд рублів без передоплати. Більшість цих грошей так і не повернуто. внаслідок цього завод залишився без оборотних коштів і був змушений скорочувати закупівлю сирої нафти. Після цього падає обсяг переробки нафти. У 1994 році на НПЗ було перероблено лише 2,5 млн т. нафти. У першому півріччі 1995 року завод взагалі переробляє лише давальницьку сировину.

Проблеми підприємства посилювалися ще й боротьбою за нього різних структур. У першій половині 1990-х років за контроль над підприємством боролися місцеві «Нарат» (Аблязов К. А.) та «Волго-нафта» (Родіонов В. Є.). Також у боротьбу вступила нафтова компанія «Сіданко», яка зуміла встановити зрештою контроль над НПЗ. Після переходу «Сіданко» під контроль «Тюменської нафтової компанії», Саратовський НПЗ також опинився у її структурі.

2000-ні

У 2003 році разом з усіма активами Тюменської нафтової компанії завод перейшов у структуру компанії ТНК-BP.

У 2008 році завод переробив 6,614 млн тонн нафти (темп зростання до 2007 року — 112,5 %), глибина переробки склала 72,4 %. У 2008 році інвестиції в реконструкцію та модернізацію НПЗ склали 824,2 млн руб. (темп зростання до 2007 року — 160 %). На реалізацію заходів з охорони навколишнього середовища у 2008 році було направлено 118 млн руб. (зріст 169 %). Інвестиційна програма, реалізована у 2011—2012 роках, була на рівні понад 300 млн доларів.

2010-ті

«Крекінг»

У березні 2013 року на заводі запущено установку ізомеризації пентан-гексанової фракції потужністю 300 тис. тонн на рік^[4][5], передбачається провести роботи з реконструкції комплексу гідроочищення пального та реалізувати інші проєкти, спрямовані на організацію випуску нафтопродуктів «Євро 5» та збільшення обсягів перероблення з 6 до 7—7,5 млн тонн на рік.

У 2013 році завод перейшов під управління російською державною нафтовою компанією «Роснефть» — поряд з усіма активами, поглиненою нею ТНК-BP.

Російське вторгнення в Україну (з 2022)

10 серпня 2025-го унаслідок атаки безпілотників суттєві пошкодження отримали технічні конструкції установки ЕЛОУ-АВТ-6, а також трубопровід, що сполучає установки заводу. Ураження підтверджені аналізом супутникових знімків.^[6]

У ніч на 16 вересня 2025 року Сили спецоперацій разом з іншими складовими Сил оборони уразили нафтопереробний завод^[7].

Уночі 20 вересня 2025 року на території заводу спалахнула пожежа, це сталося після атаки дронами^[8]. Спільнота OSINT-аналітиків «КіберБорошно» уточнила, що удар припав на естакаду підприємства, а не на його виробничі потужності^[9].

Основні виробничі установки

Первісний проект заводу передбачав переробку мазуту, доправленого водним транспортом з Баку. Як наслідок, у 1934 та 1935 роках ввели в дію чотири здвоєні установки термокрекінгу № 1-2, 3-4, 5-6 та 7-8, до яких в 1940-му додалась ще одна № 9-10. Оскільки мазуту не вистачало, вже невдовзі до процесів почали залучати нафту родовищ поволзького регіону і до кінця десятиліття перейшли до комбінованих установок, де спершу провадили атмосферну перегонку (відбензинення нафти) з наступним термокрекінгом солярової фракції. В якийсь момент такі комплекси отримали назву АТ-ТК (атмосферна трубчатка — термічний крекінг). Станом на початок 1940-х років завод мав спроможність щорічно приймати 3,5 млн тонн мазуту.

Крекінг-гази містять значну частку ненасичених вуглеводнів. Як наслідок, з 1941 року діяла установка для випуску бензину шляхом полімеризації бутан-бутиленової фракції, а в другій половині 1950-х років на сусідньому майданчику ввели в дію завод органічного синтезу, технологічні процеси якого потребували етилену та пропілену.

У 1970-х роках унаслідок модернізацій проектну потужність заводу довели до 9,7 млн тонн нафти на рік. Також є відомості, що за 1973—1988 роки майданчик в середньому переробляв 12,85 млн тонн нафти на рік.

У 1988 році стала до ладу установка первісної переробки ЕЛОУ-АВТ-6 (елктрознесолювальна установка — атмосферно-вакуумна трубчатка), що дозволило вивести з експлуатації застарілі установки АТ-ТК. Первісно потужність ЕЛОУ-АВТ-6 становила 6 млн тонн на рік, а після модернізації в 2013-му була доведена до 7 млн тонн.

Для підвищення якості бензину в другій половині 1960-х років запустили установки каталітичного риформінгу Л-35-11/300 та ЛЧ-35-11/600 (типові проекті потужністю по сировині 300 та 600 тисяч тонн відповідно, при цьому літера «Ч» у назві другої установки вказувала на її чеське походження). У 2013 році ввели в дію установку ізомеризації пентан-гексанової фракції потужністю 300 тисяч тонн на рік^[10].

З 1965-го завод перевели на живлення від Саратовської ТЕЦ-2.

Продукція

Підприємство випускає понад 20 видів продукції: неетильовані бензини, дизельне пальне, мазут усіх основних марок, бітуми, вакуумний газойль, технічну сірку.

Обсяг нафтопереробки станом 2023 рік на цьому НПЗ становив 4,8 млн тонн.^[7]

Логістика

З другої половини 1950-х років сировина для роботи заводу надходила до регіону по нафтопроводу Самара – Саратов – Волгоград, який наразі замінила перемичка Красноармєйськ — Саратовський НПЗ.

Видача продукції може відбуватись по нафтопродуктопроводу Південь.

Додаткова інформація

Власник

Юридична особа підприємства — ПАТ «Саратовський НПЗ», акції товариства котируються на Московській біржі (тікер KRKN), з березня 2013 року — 81 % акцій товариства належить нафтовій компанії «Роснафта».

Керівництво

Генеральний директор заводу — Захаров Василь Олександрович.