Саркісян Роза Володимирівна

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Саркісян.

Роза Володимирівна Саркісян (нар. 20 січня 1987, м. Степанакерт, Нагірно-Карабаська автономна область) — українська театральна режисерка, кураторка.

Саркісян Роза Володимирівна
Ім'я при народженні	вірм. Ռոզա Սարգսյան
Народилася	20 січня 1987(1987-01-20) (38 років)  Ханкенді, Нагірно-Карабаська автономна область, Азербайджанська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	театральна режисерка
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Знання мов	українська
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Головна режисерка Першого академічного українського театру для дітей та юнацтва^[1] у Львові (2017—2019)^[2].

Режисерка Харківського незалежного театру DeFacto (2014—2016). Режисерка Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка (2019—2021). Стипендіатка Президента України (2019)^[3].

Життєпис

Роза народилася 20 січня 1987 в місті Степанакерт. В 1992 році з батьками переїхала до України.

З 2004 по 2009 рік навчалася на кафедрі політичної соціології соціологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна [1]. У 2012 році завершила навчання на кафедрі режисури театрального факультету Харківського національного університету мистецтв (майстерня О. Барсегяна).

З 2012 року співпрацює з низкою інституційних театрів в Україні, Польщі, Німеччині та Бельгії. Окрім цього, активно реалізовує незалежні театральні проєкти та кураторські ініціативи як в Україні, так і за кордоном.

У 2014 році разом з групою однодумців створила на базі Харківської муніципальної галереї незалежний театр DeFacto.^3]

З 2014 по 2016 рік була учасницею Лабораторно-освітнього проєкту за підтримки EEPAP (Eastern European Performance Arts Platform).^[5]

З 2016 року розпочала співпрацю з драматургинею Іриною Гарець і Театром сучасного діалогу в місті Полтава.

В 2016 році стала однією з режисерок вистави «Мій дід копав, мій батько копав, а я не буду» (Міжнародний проєкт «мапи страху/ мапи ідентичності»).^[6]

В 2017 році стала стипендіат Ґауде Полонія (стипендія Міністерства культури Республіка Польща, м. Варшава). В рамках стипендії «Gaude Polonia» здійснила проєкт під керівництвом драматурга і куратора Йоанни Віховської, присвячений дослідженню функціонування незалежного театрального центру «Teatr Komuna // Варшава».^[7]

З 2017—2019  обіймала посаду головної режисерки Першого академічного українського театру українського для дітей та юнацтва (м. Львів)^[8][4]

У жовтні 2017 року перемогла у конкурсі молодої режисури від Британської ради в Україні «Taking the stage» з п'єсою Сари Кейн «Психоз 4.48»^[5].

У грудні 2019 року перемогла у конкурсі на заміщення вакантної посади режисера-постановника Франківського національного драмтеатру^[6][7].

Режисерка працює із синтезом театральних ігрових практик, постдокументального театру, кінематографу, музики та перформансу^[8].

Режисерські роботи

Сєвєродонецький міський театр драми, Сєвєродонецьк^[9]

• 2011  — «З широко розкритими очима» (трагіфарс за мотивами п'єс екзистенціалістів ХХ століття)

Театр DeFacto і Харківська муніципальна галерея

• 2014  — «Так, мій фюрере», текст Б. Швайгер, музика О. Малацковська (незавершений концерт для однієї акторки, фортепіано та оркестру, театр DE FACTO, Харків^[10][11]
• 2014  — «Часу немає. За склом», site-specific theatre, текст Володимир Снігурченко, Міжнародна бієнале сучасного мистецтва Non Stop Media 2014, Харків ^[12]
• 2014  — «ВО(й)НА», проєкт-дослідження «ВІЙНА.ВОНА» ^[13]
• 2015  — «Вбити жінку», перформанс-дослідження, фестиваль «СТАТИ/ГОРИЗОНТАЛЬ», кураторський проєкт Марини Конєвої «Дисморфофобія», Старий Цирк, Муніципальна галерея, Харків 
• 2015 — «Музей миру. Музей війни», документальна вистава, текст Д. і Я. Гуменні, театр DE FACTO, Харків ^[14]

Київський театр «Актор»

• 2018 — «Психоз 4.48» текст Сара Кейн, музика Олександра Малацковська ^{[15][16][17][18][19]}

Перший український театр для дітей та юнацтва

• 2018  — «Прекрасні, прекрасні, прекрасні часи», драматургиня Йоанна Віховська за темами твору Ельфріде Єлінек «За дверима»^[20]

Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки

• 2019 — «Мовчанка. Місто, в якому я не хочу жити», гра-перформанс за участю глядачів, копродукція з Освітнім центром прав людини у Львові
• 2020 — «Макбет», драматурги Андрій Бондаренко, Лєна Лягушонкова за мотивами В. Шекспіра, лабораторна робота зі студентським курсом кафедри майстерності актора і театрознавства ЛНУ ім. І. Франка^[21]

Івано-Франківський національний академічний обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка

• 2020 — «Навіщо Лемуру хвіст Чупакабри?»

Театр Повшехни (м. Варшава, Польща)

• 2022 — «Radio Mariia», драматургія Йоанна Віховська, Кристина Беднарек

Незалежні театральні проєкти, міжнародні копродукції, проєкти в рамках лабораторій

• 2012  — «Шокошопінг» (бліц вистава за п'єсою М. Жупанчича), Харківський Будинок актора, Харків
• 2012  — «ОЗВЕЗДАМОИХ» (бліц вистава за п'єсою А.Афанасьєв), Фестиваль дитячої драматургії «Прем'єра Про», Москва ^[22][23]
• 2013 — «Вдома» В. Розова, «Фестиваль, присвячений 100-річчю В. С. Розова», Російський академічний молодіжний театр, Москва ^[24][25]
• 2013 — «Гамлет» за мотивами У. Шекспіра, Лабораторія «Всесвіт Шекспіра», Російський академічний драматичний театр Удмуртії, Іжевськ ^[26]
• 2016 — «Мій дід копав. Мій батько копав. А я не буду»^[27][28] вистава, в рамах польсько-українського перформативного проєкту «Мапи страху. Мапи ідентичності»  — співрежисерка разом з польсько-британською режисеркою Агнешкою Блонською, драматурги Йоанна Віховська і Дмитро Левицький^{[29][30][31][32][33][34]}
• 2016  — «Теорія великого фільтра» вистава в рамах проєкту ОБСЄ та Суспільної служби України «Злочини на ґрунті упереджень», Театр сучасного діалогу, Полтава^{[35] [36][37]}
• 2018  — «Склянка морквяного соку» (документальна вистава в рамках проєкту «Протидії насилля в сім'ї»), драматург Ірина Гарець, ГО «Вдома», Івано-Франківськ^[38]
• 2018  — «Голоси околиць: про вибір» (документальна вистава в рамках проєкту «Голоси околиць: робота з підлітками з села Черниця, Бродівський район, Львівська область»^[38]
• 2020 — «H-effect», постдокументальна вистава, драматургиня Йоанна Віховська^[39]
• 2021 — «Демо. Вправи для початківців», перформанс, драматургія Йоанна Віховська, Люба Ільницька^[40]

Кіно

• 2017, «Людина з обличчям», анімаційний документальний короткометражний фільм за мотивами книги Варвари Барац — співрежисерка з Діаною Ходячих^[41][42][43]

Кураторська робота, педагогічна діяльність

• 2014, одна з засновниць незалежного проєктного театру «Театр DeFacto» (Харків)^[44]
• 2015, Європейські театральні студії в Муніципальній галереї (Харків) — співкураторка^[45][46]
• 2015, Школа акторської майстерності AlterSchool (Харків) — викладачка акторської майстерності
• 2016, (Non)fiction Lab, лабораторія перформативних досліджень та політичного театру  — кураторка проєкту, викладачка
• 2016, «Квартира Міллер», мистецький проєкт за підтримки Фундації Центр сучасного мистецтва і онлайн журналу Korydor «Від першої особи: Пам'ять. Голос. Діалог»  — одна з авторок проєкту^[47]
• 2017, «Театральна лабораторія: за межами страху» (Запорізька нова драма, Запоріжжя) — тренерка, режисерка
• 2017, Фестиваль незалежного українського театру «Десант. ЮА» (Варшава) — співкураторка разом з Йоанною Віховською^[48][49][50]
• 2018, Літня школа акторської та режисерської майстерності Національної спілки театральних діячів України (Буча, Київ) — тренерка^[51]

Нагороди та номінації

• 2017 — лауреат всеукраїнського конкурсу молодих режисерів «Taking the stage 2017» від British Council Ukraine з ескізом вистави «Психоз 4:48» Сари Кейн^[52]
• 2017 — лауреат стипендіальної програми від Міністра культури Республіки Польща «Gaude Polonia — 2017»^[53]
• 2018 — лауреат "Премія Львівської міської ради "Найкращий працівник культури 2018 року. Номінація «Театральне мистецтво»^[54]
• 2019 — учасниця програми Європейського Союзу Culture Bridges (Берлін)^[55]
• 2019 — стипендіат Президента України 2019—2020 в галузі «Театральне мистецтво»
• 2019 — Спеціальна премія журі Всеукраїнського театрального фестивалю «Світогляд» за «Креативність творчого пошуку» (режисерка Роза Саркісян)