Нагірно-Карабаська автономна область

Нагірно-Карабаська автономна область (НКАО) (вірм. Լեռնային Ղարաբաղի Ինքնավար Մարզ, азерб. Dağlıq Qarabağ Muxtar Vilayəti) — автономна область, що існувала в 1923—1991 роки у складі Азербайджанської РСР, населена переважно вірменами.

Нагірно-Карабаська автономна область
1923 – 1991 ↓
автономна область: історичні кордони на карті
Столиця	Степанакерт
Форма правління	автономна область
Історія
• Засновано	7 липня
• Скасовано	26 листопада
Площа	4388 км2
4388 км2
Населення
	162 181 осіб
Густота	37 осіб/км²
Попередник Наступник Закавказька РФСР Азербайджан Республіка Арцах
Джерело:[1]

Історія Нагірного Карабаху
Давня історія
Азоська печера
Велика Вірменія (Арцах)
Кавказька Албанія
Середньовіччя
Хачен
Перська епоха
Карабаське п'ятикнязтво
Карабаське ханство
Російська епоха
Вірменія у складі Російської імперії
Єлизаветпольська губернія
Радянська епоха
Нагірно-Карабаська автономна область
Боротьба за незалежність
Карабаський конфлікт
Мінська група
Нагірно-Карабаська Республіка
Портал «Нагірний Карабах» переглянути обговорити редагувати

5 липня 1921 р. рішенням Кавказького бюро (Кавбюро) Центрального Комітету РКП (б) Нагірний Карабах включений до складу АзРСР.

7 липня 1923 р. з вірменської частини Нагірного Карабаху утворена Автономна область Нагірного Карабаху (АОНК), з центром у містечку Ханкенді (перейменованому потім у Степанакерт) ^[2]. Спочатку НКАО межувала з Вірменською РСР, але до кінця 1930-х років спільний кордон зник.

У 1936 р., після прийняття нової союзної конституції, перейменована в Нагірно-Карабаську автономну область (НКАО).

2 вересня 1991 р. на спільній сесії Нагірно-Карабаської обласної та Шаумянівської районної Рад народних депутатів Азербайджанської РСР проголошено про створення Нагірно-Карабаської Республіки.

23 листопада 1991 р. Верховна Рада Азербайджанської Республіки прийняла постанову про ліквідацію НКАО. Верховна Рада СРСР визнала це рішення недійсним.