Світність Сонця

Світність Сонця (L_☉) — потужність електромагнітного випромінювання Сонця, яку в астрономії широко використовують для вимірювання світності інших об'єктів — зір, галактиктощо, виражаючи їхню світність у сонячних одиницях.

Зміна світності, радіуса та ефективної температури Сонця в ході зоряної еволюції Сонця^[1]

Номінально світність Сонця визначена Міжнародним астрономічним союзом як 3,828×10²⁶ Вт^[2]. Це майже точно відповідає болометричній абсолютній зоряній величині +4,74.

У дійсності Сонце — слабкозмінна зоря, і його фактична світність трохи змінюється з часом^[3]. Головною модою змінності Сонця є одинадцятирічний цикл сонячної активності, який викликає квазіперіодичну зміну світності з амплітудою близько ±0,1 %. Вважають, що решта коливань за останні 200—300 років набагато менші^[4].

Визначення

Світність Сонця пов'язана з сонячною сталою — потоком сонячного випромінювання, що проходить за одиницю часу через одиничну площу, орієнтовану перпендикулярно до потоку, на відстані однієї астрономічної одиниці від центру Сонця зовні земної атмосфери. Повільні зміни нахилу осі Землі та форми її орбіти викликають циклічні зміни сонячної радіації. Результатом є орбітальний вплив, який викликає цикли Міланковича, що впливають на земні льодовикові цикли. Середнє опромінювання верхньої частини атмосфери Землі називають сонячною сталою, I_☉. Опромінювання визначають як потужність на одиницю площі, тому світність Сонця (загальна потужність, випромінювана Сонцем) — це опромінювання на Землі (сонячна стала), помножене на площу сфери, радіус якої дорівнює середній відстані між Землею та Сонцем: $${\displaystyle L_{\odot }=4\pi kI_{\odot }A^{2}\,,}$$де A — астрономічна одиниця (виражена в метрах), а k — константа (значення якої дуже близьке до одиниці), яка відображає той факт, що середня відстань від Землі до Сонця не дорівнює точно одній астрономічній одиниці.

Див. також

• Сонце
• Маса Сонця
• Радіус Сонця