Семеніхін Володимир Сергійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Семеніхін.

Володимир Сергійович Семеніхін (9 лютого 1918, Суми — 27 листопада 1990, Москва) — радянський учений, доктор технічних наук (1964), професор (1968), академік АН СРСР (1972; член-кореспондент 1968), Герой Соціалістичної Праці (1981), Лауреат Ленінської (1985) та двох Державних премій СРСР (1970, 1976), депутат Верховної Ради СРСР (1984—1989).

Семеніхін Володимир Сергійович
Народився	27 січня 1918(1918-01-27)[1]  Суми, Харківська губернія, УНР[1]
Помер	27 листопада 1990(1990-11-27)[1] (72 роки)  Москва, СРСР[1]
Поховання	Востряковський цвинтар
Країна	СРСР
Діяльність	науковець, політик
Alma mater	Московський енергетичний інститут[1]
Заклад	Q4314488?[2] Urals Optical-Mechanical Plantd Zagorsk Electromechanical Plantd[3] Московський державний технічний університет радіотехніки, електроніки і автоматики
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук і Список академіків АН СРСР (1972)
Членство	Російська академія наук[2]
Партія	КПРС
Родичі	Denis Semenikhind
Нагороди

Навчання

Закінчив Московський енергетичний інститут (1941), вчився на кафедрі автоматики і телемеханіки.

Трудова діяльність

У 1941 році після початку німецько-радянської війни В.Семеніхін був направлений у Свердловськ на завод № 217 Народного комісаріату озброєнь СРСР, де він працював над створенням і відпрацюванням технології виготовлення нових зразків авіаційних гарматно-кулеметних і бомбардувальних прицілів.

У 1946—1948 роках працював старшим інженером технічного управління Міністерства озброєння СРСР.

З 1948 року працював на заводі № 569 Міністерства озброєння СРСР, спочатку начальником цеху, а з 1950 р. начальником ОКБ — головним конструктором того ж заводу.

Наукова діяльність

У 1963—1971 роках директор Науково-дослідного інституту автоматичної апаратури (НДІАА).

У 1971—1974 роках заступник міністра радіопромисловості.

В 1975 році разом з академіками Віктором Михайловичем Глушковим та Віктором Григоровичем Афанасьєвим відправив у Центральну контрольну комісіх КПРС характеристику наукової значущості робіт Побіска Кузнецова, на підставі якої останнього відновили в партії.

Похований на Востряковському кладовищі^[4] у Москві.

Нагороди

Нагороджений орденами Леніна (1971, 1988), орденом Жовтневої Революції (1975), орденами «Знак Пошани» (1945), Трудового Червоного Прапора (1956, 1962), а також медалями. Член КПРС з 1945 року,

Пам'ять

• У 1991 році НДІ автоматичної апаратури було присвоєно ім'я академіка В. С. Семеніхіна^[5].
• На його честь названо судно контролю фізичних полів проекту 18061 у складі Балтійського флоту (з 15 жовтня 1992 року) — «Академік Семеніхін».