Семипалатинська область (Казахстан)

Семипала́тинська о́бласть — колишня область у складі Казахської РСР та Казахстану.

Семипалатинська область
каз. Семей облысы
Обласний центр	місто Семипалатинськ
Країна	СРСР (Казахська РСР)  Казахстан
Регіон	Центральна Азія
Населення
- повне	838 324 особи (1989[1])
Площа
- повна	179 600 км² км²
Утворена	14 жовтня 1939
Дата ліквідації	3 травня 1997[2]
Губернатор	Q4090256?
Ліквідована	3 травня 1997

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Семипалатинська область.

Географія

Більшість області займає східний край Казахського дрібносопковика і являє собою хвилясту рівнину з висотами 500—700 м. На південному сході простягається Тарбагатайський хребет висотою до 3 000 м, який відокремлює Зайсанську і Балхаш-Алакольську улоговини. На півдні простягається Приіртиська рівнина, яка є частиною Західносибірської низовини.

Клімат різко континентальний, пересічна температура січня складає -17°С, липня +21°С, атмосферних опадів випадає 300 мм на рік.

Північна частина області вкрита степом на чорноземних ґрунтах, і вона здебільшого розорана (головні культури — пшениця, ячмінь). Але в більшій частині області переважає пустельний степ.

Господарство

Посівна площа в усій області становить (станом на 1972 рік) 1668 тис. га, у тому числі 1086 тис. га зернових та 527 тис. га кормових. Поголів'я худоби (станом на 1 січня 1974 року) становить: великої рогатої худоби — 494 тис., овець і кіз — 3324 тис., свиней — 178 тис., коней — 82 тис.

Промисловість зосереджена переважно у місті Семипалатинську.

Історія

Семипалатинська область у складі Російської імперії була утворена 19 травня 1854 року. 11 грудня 1920 року вона була перетворена у Семипалатинську губернію.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 жовтня 1939 року область у складі Казахської РСР була утворена шляхом виділення зі Східноказахстанської області, при цьому обласний центр останньої був перенесений із Семипалатинська до Усть-Каменогорська^[3]. Тоді до його складу увійшли місто Семипалатинськ та 12 районів:

• Абралинський район
• Аксуатський район
• Аягузький район
• Бель-Агацький район
• Жана-Семейський район
• Жарминський район
• Кокпектинський район
• Маканчинський район
• Ново-Шульбинський район
• Урджарський район
• Чингістауський район
• Чубартауський район

У кінці 1939 року був утворений Чарський район. 1940 року Чингістауський район був перейменований у Абаївський, 1944 року Бель-Агацький район — в Бородуліхинський. Того ж року був також утворений Ново-Покровський район. 1953 року Абаївський район був перейменований в Абайський, був ліквідований Абралинський район. 1957 року був ліквідований Жана-Семейський район. 1959 року до складу області був переданий Бескарагайський район сусідньої Павлодарської області. 1962 року був ліквідований Бородуліхинський район.

1963 року райони були перетворені у сільські — Абайський, Аягузький, Бескарагайський, Бородуліхинський, Жарминський, Кокпектинський та Урджарський. Був також створений Чарський промисловий район, а місто Аягуз стало містом обласного підпорядкування. 1964 року був ліквідований Чарський промисловий район, відновлені Аксуатський та Чубартауський райони. 1966 року був відновлений Жанасемейський район, 1969 року — Маканчинський район, 1970 року — Новошульбинський район, 1972 року — Чарський район, 1980 року утворений Таскескенський район, 1990 року відновлений Абралинський район. 1996 року були ліквідовані Жана-Семейський та Таскескенський райони, 1997 року — Новошульбинський район.

16 грудня 1991 року область увійшла до складу незалежного Казахстану. 3 травня 1997 року вона була ліквідована, а територія увійшла до складу Східноказахстанської області^[4].

Населення

Населення області становило — 838 324 особи (1989; 736 000 у 1973-му, 714 000 у 1970-му, 520 000 у 1959-му, 408 000 у 1939-му, 326 000 у 1926-му). Станом на 1973 рік міське населення становило 47 %, з них у Семипалатинську — 35 %. Українці проживають у північних та північно-східних районах області.

Народ	Населення, осіб (1926)	%	Населення, осіб (1959)	%	Населення, осіб (1970)	%
Казахи	144900	44,5	185900	35,8	311600	43,6
Росіяни	125900	38,6	235000	42,2	292000	40,6
Українці	30700	9,4	17300	3,3	18900	2,7

За переписом 1970 року 52 % українців вважали за рідну мову російську.