Сенча

Сенча́ — село в Україні, центр Сенчанської сільської громади Миргородського району Полтавської області. За статистичними даними за 2001 рік населення становить 3037 осіб.

село Сенча
Герб Сенчі (1767)
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Миргородський район
Тер. громада	Сенчанська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA53060290010082589
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	989
Населення	3037
Площа	95,312 км²
Густота населення	31,86 осіб/км²
Поштовий індекс	37254
Телефонний код	+380 5356
Географічні дані
Географічні координати	50°15′19″ пн. ш. 33°21′55″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	146 м
Найближча залізнична станція	Лохвиця
Відстань до залізничної станції	15 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Сенча
Карта
Сенча
Сенча
Мапа
Сенча у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сенча.

Географія

Село Сенча знаходиться по обидва береги річки Сула. Вище за течією на відстані 2,5 км розташовано село Христанівка, нижче за течією на відстані 2 км розташовано село Лучка. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.

Історія

Давня історія

989 рік — вважається датою заснування поселення.

Згадується у Никонівському літописі під 1123 роком як містечко Синелиць^[1](Синець).

За 2 км на південний схід від Сенчі, на острові (Самсонів острів), утвореному руслом річки Сула і її старицею, округле (діаметр 50 м) городище. Поселення розташоване в західній частині острова і обнесене кільцевим валом (висота 2 м) і ровом (ширина 8 м). Зі східного боку зберігся в'їзд. З півночі і північносходу до городища примикає відкрите село, що займає лісову поляну протяжністю 300 м. Пам'ятник неодноразово досліджувався археологами. Найбільші розкопки проведені А. Песковой. Культурний шар (до 1 м) містить відкладення сірок. I тис. н. е. і староруського (XII—XIII ст.) часів. Швидше за все, саме тут знаходився староруський Синець, згаданий в Списку руських (українських) міст наприкінці XIV століття.

Козацький період

Докладніше: Сенчанська сотня

Сформувалася як військовий та адміністративний підрозділ наприкінці 1648 року у складі Лубенського полку. Після його ліквідації за Зборівською угодою у жовтні 1649 року включена до Миргородського полку і була його адміністративною одиницею до жовтня 1658 року, коли реформою Івана Виговського повернута у склад Лубенського полку. Відтак була під юрисдикцією останнього у 1658—1782 роках. Протягом 1764—1782 років складалася з двох сотень. Ліквідована царським указом про запровадження намісництв на Лівобережній Україні. Територія сотні увійшла до Лубенського повіту Київського намісництва. Сотенним центром стало містечко Сенча

З кінця XVII століття і до початку XX століття село було відоме своїми великими ярмарками.

Період Російської імперії

Село було центром Сенчанської волості Лохвицького повіту.

Земська трикомплектна школа за проектом О. Сластіона

Радянський період

Пам'ятний знак жертвам Голодомору. Сенча, колишнє с. Засулля

У 1923—1931 та 1935—1962 роках Сенча була центром Сенчанського району. Район сформований у складі Лубенської округи Полтавської губернії. З 1935 року — у складі Харківської області, з 1937 року у складі Полтавської області.

Населення

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років відомо щонайменше 281 померлого мешканця села^[2] з 532 офіційно померлих того року. Порівняння ж результатів переписів 1927 і 1939 років зі статистичною щорічною звітністю викриває приховування ще смерті 1114 осіб:^[3]

Перепис 1926 року				3322
Роки	Народилося	Померло	Приріст	Мало бути
1927	140	70	70	3392
1928	128	70	58	3450
1929	140	70	70	3520
1930	152	71	81	3601
1931	133	65	68	3669
1932	95	82	11	3680
1933	50	532	-482	3198
1934	48	42	6	3204
1935	97	23	74	3278
1936	104	41	63	3341
1937	132	41	91	3432
1938	123	62	71	3503
Перепис 1939 року				2555
Різниця до початку 1932 року				-1114

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	2946	97.00%
російська	81	2.66%
вірменська	6	0.20%
білоруська	2	0.07%
інші/не вказали	2	0.07%
Усього	3037	100%

Економіка

Село відоме своїми родовищами газу, зокрема тут знаходиться «Сенчанський газопереробний завод». В межах Сенчанської сільської ради знаходиться 98 свердловин із 114 у Лохвицькому районі. Газодобувна промисловість стала причиною екологічного лиха в Сенчі і околиці^[5][6][7].

Також на території села побудований завод з виробництва цегли.

ТОВ «Сенча» має в обробітку 3 тис. га землі. Займається рослинництвом (озима пшениця, соняшник, кукурудза, соя, гречка, просо та інші, тваринництвом, утримує 5 тис. голів птиці: курей-несучок, індиків, гусей. Має елеватор, комбікормовий завод, молочний цех, хлібопекарню^[8].

Об'єкти соціальної сфери

• Сенчанська сільська рада
• Дитячий садок.
• Школа.
• Музична школа.
• Клуб.
• Фельдшерсько-акушерський пункт.

Спорт

Село Сенча відоме в Лохвицькому районі та області своїми спортивними досягненнями в спортивному орієнтуванні (спортивний туризм), волейболі та футболі, зокрема 2011 року був створений аматорський футбольний клуб «Сенча», котрий змагається в районній лізі даного виду спорту.

Цікаві факти

Герб села Сенчі містить в собі символи трьох головних світових релігій: Хрест (в центрі) — символ Християнства, Півмісяць (ліворуч внизу) — символ Ісламу, та Зірка Давида (праворуч внизу) — символ юдаїзму.

Відомі люди

• Гармаш Олександр Андрійович^[9] — український радянський науковець у галузі технології будівельного виробництва (обґрунтував теорію будівельного виробництва, теорію ліквідації сезонності у будівництві).
• Піроцький Федір Аполлонович — український інженер, винахідник першого у світі трамваю на електричній тязі.
• Томашевський Євген Павлович (10.12.1896 - ?) - служив сотником в Окремій старшинській сотні 2-ї Волинської стрілецької дивізії армії УНР, перебував у таборі для інтернованих в Польщі. У 1931 році закінчив Українську господарську академію в Подєбрадиах з титулом інженера.
• Гук Лідія Ларіонівна — лікар, еколог, громадська діячка, одна з когорти репресованих шістдесятників.