Сенюк Віталій Дмитрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Сенюк.

Віта́лій Дми́трович Сенюк (нар. 8 липня 1971, с. Острівець, Городенківський район, Івано-Франківська область, Україна — пом. 14 січня 2017, с. Новоолександрівка, Попаснянський район, Луганська область, Україна) — українській військовослужбовець, капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Сенюк Віталій Дмитрович
Капітан
Загальна інформація
Народження	8 липня 1971(1971-07-08) Острівець, Івано-Франківська область
Смерть	14 січня 2017(2017-01-14) (45 років) Новоолександрівка, Луганська область
Поховання	Івано-Франківськ
Alma Mater	Ачинське ВАТУ
Військова служба
Роки служби	1991—2010, 2014—2017
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	24 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої на кордоні (2014) Бої за Лутугине і Георгіївку Бої за Лисичанськ Бої на Світлодарській дузі
Командування
помічник начальника штабу — начальник розвідки механізованого батальйону
Нагороди та відзнаки
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»

Життєпис

Віталій Сенюк народився 1971 року в селі Острівець на Городенківщині. 1986 року закінчив Коломийську середню школу № 3.

1992 року закінчив Ачинське військове авіаційне технічне училище (м. Ачинськ, РФ) за спеціальністю «старший технік літаків». Мешкав за місцем служби — у Чорткові, Коломиї, останні роки проживав із сім'єю в Івано-Франківську. 20 років віддав військовій службі, служив на посадах офіцерського складу, 2010 року вийшов на пенсію. Захоплювався полюванням, рибальством, подорожами, ковальством. В рідному Острівці є велика кована брама, зроблена його руками. Відвідував протестантську Церкву.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 5 вересня 2014 року призваний за мобілізацією Івано-Франківським МВК як доброволець. Хоча Віталій переніс складну операцію на спинному мозку, але не зміг лишатися осторонь. З 2014 року брав участь в антитерористичній операції на Сході України у складі 24-ї Залізної бригади. Пройшов бої в районі Зеленопілля, Лутугиного, звільняв Лисичанськ, обороняв Попасну. З 20016 року — на військовій службі за контрактом. Ніколи не відсиджувався в штабі, у «гарячих точках» війни завжди був разом із своїми солдатами.

Капітан, помічник начальника штабу — начальник розвідки механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої Залізної бригади імені князя Данила Галицького, в/ч А0998, м. Яворів.

Загинув 14 січня 2017 року близько 15:30 неподалік села Новоолександрівки Попаснянського району Луганської області під час виконання бойового завдання. Військовий автомобіль був обстріляний терористами з ПТРК. Внаслідок прямого влучення протитанкової керованої ракети капітан Сенюк від множинних осколкових поранень загинув на місці, ще один офіцер (молодший лейтенант) дістав тяжке поранення^[1][2].

19 січня з Віталієм Сенюком прощались в Івано-Франківську. Похований на Алеї Слави міського кладовища у с. Черніїв^[3].

Залишилися батьки, дружина Ірина та троє дітей, старший Владислав, 22-річна Юлія та 9-річний Ілля. Молодший брат загинув на Донеччині розвідник "десятки" з Прикарпаття Андрій Сенюк 11 листопада 2022.https://suspilne.media/315100-na-doneccini-zaginuv-rozvidnik-desatki-z-prikarpatta-andrij-senuk/

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 року «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)^[4].
• Медаль «За зразкову службу у Збройних Силах України».
• Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 14 січня^[5][6].