Сергієнко Марія Юхимівна

Марі́я Юхи́мівна Сергіє́нко (9 грудня 1891, Новозибков, Чернігівська губернія, Російська імперія — 28 жовтня 1987, Ленінград, РРФСР, СРСР) — радянська філолог, історик-антикознавець, доктор історичних наук (1943), професор (1948).

Сергієнко Марія Юхимівна
рос. Мария Ефимовна Сергеенко
Народилася	9 грудня 1891(1891-12-09)[1][2][3]  Новозибків, Чернігівська губернія, Російська імперія
Померла	28 жовтня 1987(1987-10-28)[1][2][3] (95 років)  Ленінград, РРФСР, СРСР[3]
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  СРСР
Місце проживання	Санкт-Петербург[3] Саратов[3] Санкт-Петербург[3]
Діяльність	філолог, класицист, перекладачка, історик, письменниця
Галузь	філологія, антикознавство і переклад
Alma mater	Бестужевські курси (1916)[3]
Науковий ступінь	доктор історичних наук[3]
Вчене звання	професор[d]
Науковий керівник	Зелінський Тадей Францович і Ростовцев Михайло Іванович
Вчителі	Ростовцев Михайло Іванович і Зелінський Тадей Францович
Знання мов	російська
Заклад	Саратовський університет[3], Російська національна бібліотека[2][3], S.I. Vavilov Institute for the History of Science and Technology RASd[3], Ленінградський державний університет[3], Перший Санкт-Петербурзький державний медичний університет імені академіка І. П. Павлова[3], Санкт-Петербурзький державний університет[3] і Saint-Petersburg Institute of Historyd
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сергієнко.

Біографія

Народилася в сім'ї чиновника в Новозибкові Чернігівської губернії, її мати походила з дворянського роду Криницьких. Дитинство провела в маєтку діда. Закінчила Чернігівську міністерську гімназію.

1910 року приїхала до Петербурга. Вступила на історико-філологічний факультет Вищих жіночих курсів, де вивчала класичну та загальну історію. Брала участь у семінарах М. І. Ростовцева та Т. Ф. Зелінського, ученицею яких себе вважала. Державні іспити склала з відділення класичної філології (1916). Під час навчання почала викладати латину в гімназії Л. Таганцевої та гімназії кн. Оболенської.

Викладала в жіночих гімназіях, Саратовському університеті.

У 1929 році, після розгрому наукових кадрів у Саратовському університеті, повернулася до Ленінграда, де працювала в Державній публічній бібліотеці та 1-му Ленінградському медичному інституті (спочатку викладала, потім завідувала кафедрою латинської мови).

Була однією з авторів латинсько-російського ботанічного словника, створеного Всеросійським інститутом рослинництва^[ru] з ініціативи М. І. Вавилова.

Працювала в Державній публічній бібліотеці (1931—1934) та в Інституті історії науки і техніки АН СРСР (з 1932).

Під час блокади Ленінграда перебувала в обложеному місті. Написала пізніше спогади про блокаду. З 1941 по 1945 р. займалася перекладом «Сповіді» Аврелія Августина. Вперше «Сповідь» у перекладі М. Сергієнко видана у збірнику «Богословські праці» № 19, 1978 р. Надалі неодноразово перевидавалася (у 1992, 2003 та пізніше).

У 1943 році захистила докторську дисертацію на тему римского сільського господарства. У 1948 році отримала вчене звання професора.

У 1945—1974 роках працювала в Ленінградському відділенні Інституту історії АН СРСР.

З 1948 року викладала у Ленінградському державному університеті імені А. А. Жданова на кафедрі класичної філології.

Померла 28 жовтня 1987 року в Ленінграді, похована в Естонії, на цвинтарі Пюхтицького Успенського жіночого монастиря.

Праці

Наукова спадщина М. Сергієнко включає понад 100 робіт, багато з яких існують лише у вигляді рукописів. Серед опублікованих робіт можна назвати:

• Перша елегія Тибулла (До питання про її композицію)
• З історії італійського городництва
• Нарис розвитку римської агрономії
• Колумелла та Варрон як тваринники
• Предтечі прикладної ботаніки в античному світі
• Добриво хлібних полів у Стародавній Італії
• Два типи сільських господарств Італії I ст. н. е.
• Колумбарій Статілієв Тавров // Вісник давньої історії. 1964. № 4

Книги

• Помпеи. М. — Л., 1949;
• Очерки по сельскому хозяйству древней Италии, М. — Л..: Изд-во АН СССР, 1958;
• Жизнь древнего Рима: очерки быта. М. — Л.: Наука, 1964 (2-е изд. СПб., 2002)
• Простые люди древней Италии М.: Наука, 1964;
• Сергеенко М. Е. Ремесленники Древнего Рима: Очерки / Академия наук СССР. Ленинградское отделение Института истории. — Л. : Наука. Ленингр. отд-ние, 1968. — 164 с. — 3200 прим.

Переклади

• Арріан «Похід Олександра» (1962)
• Аврелій Августин. Сповідь Блаженного Августина, єпископа Гіппонського. Переклад та примітки М. Ю. Сергієнко. М.: Renaissance, 1991.
• Марк Теренций Варрон, Сельское хозяйство / Пер. М. Е. Сергеенко. М.-Л.: Издательство АН СССР. 1963. — 220 стр.
• Євсевій Памфіл «Церковна історія» (1982-1986)^[4]
• «Листи св. Кіпріана»
• Климент Александрійський «Педагог» (уривки)
• Катон Старший «Землеробство» (1950)
• Пліній Молодший «Листи» (совм. з А. Доватуром)
• Тертуліан «Про покаяння»
• Тіт Лівій «Історія Риму» (3-я декада)
• Феофраст «Дослідження про рослини» (1951)

Нагороди

• Медаль «За оборону Ленінграда»
• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»