Сердюк Зиновій Степанович

Зиновій Степанович Сердюк (нар. 29 травня 1927, с. Гаї-Шляхтинецькі, нині Гаї-Шевченківські Тернопільського району Тернопільської області - пом. 5 листопада 2021, с. Гаї-Шевченківські Байковецької сільської громади Тернопільського району)^[1] — учасник національно-визвольних змагань, літератор, громадський діяч. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2009)^[2].

Зиновій Степанович Сердюк
Народився	29 травня 1927(1927-05-29) (98 років) с. Гаї-Шевченківські, Тернопільський район, Тернопільська область
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	поет
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Життєпис

Навчався у Бережанському педагогічному училищі (1944-1945). Від травня 1945 — в УПА. Заарештований, засуджений на 10 років позбавлення волі й 5 років обмеження прав. Покарання відбував у вугільних копальнях Воркути (нині Республіка Комі, РФ). Звільнений у 1954 році.

Від 1955 року працював у будівельних організаціях. Співголова Тернопільської районної спілки політв'язнів і репресованих (від 1993).

Творчість

Автор збірок поезій:

• «Нескорені в боях і у темницях» (1997);
• «З Україною в серці» (1998),
• «Навічно в пам'яті» (2001);
• «Незламні духом» (2002);
• «Армія століття» (2002);
• «В борню покликані сумлінням» (2003);
• «Біль і гнів» (2004);
• «Армія безсмертних» (2004);
• «Що хвилюватиме повік» (2005);
• «З Богом крізь життя» (2005);
• «Той час буремний» (2006);
• «Завжди в напруженні» (2007);
• «Більшої любові нема…» (2011);
• «Бо настав такий час» (2012).