Сердюк Олександр Іванович

Серд́юк Олексáндр (Лесь) Іванович (27 червня 1900, с. Бзів, Баришівський район, Київська область — 14 грудня 1988, Харків) — український актор театру (героїчного й характерного плану) та кіно. Лауреат Сталінської премії (1947, 1948).Народний артист СРСР (1951). Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, медалями.

Олександр Іванович Сердюк
Народився	27 червня 1900(1900-06-27) Бзів
Помер	14 грудня 1988(1988-12-14) (88 років) Харків, УРСР
Поховання	Міське кладовище № 2
Громадянство	Україна
Діяльність	актор, кіноактор, театральний режисер, викладач університету
Alma mater	Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка
Відомі учні	Антонов Володимир Іванович
Заклад	Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського, Березіль[1], Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка і Дніпровський академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка[2][3]
Роки діяльності	1919 — 1970
Партія	КПРС[4]
IMDb	ID 0784924
Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сердюк.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сердюк Олександр.

Батько актора Леся Сердюка.

Життєпис

Олександр Сердюк народився 27 червня 1900 року в селі Бзів (нині Баришівський район, Київська область), у селянській родині.

Закінчив Державний музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка (1919).

Дебютував у Театрі імені Тараса Шевченка (Київ, 1919–1922). У 1922–1934 — у театрі «Березіль».

Як режисер відтворив виставу «Березоля» — «Сава Чалий».

З 1934 — у Харківському театрі ім. Шевченка (його мистецький керівник — 1957–1962).

З 1958 р. — професор Харківського театрального інституту (тепер Університет мистецтв).

Похований на міському кладовищі в Харкові (надгробок В. Литвинова).

Йому присвячено фільми: «Зустріч із собою» (1968, Харківська студія телебачення), «Харків Леся Сердюка» (1995, телестудія «Ніка-Арс»).

Найкращі ролі

Том Кіттлінґ («Секретар Профспілки» за Л. Скатом), Барон («Жакерія» за П. Меріме), граф Шарль («Євгенія Гранде» за О. Бальзаком), Клавдій («Гамлет» В. Шекспіра); в укр. репертуарі: Сава Чалий (в однойменній драмі І. Карпенка-Карого), Мокій («Мина Мазайло» М. Куліша), Командор («Камінний господар» Л. Українки), Микита («Ярослав Мудрий» І. Кочерги), Богун, Кобза («Богдан Хмельницький», «Загибель ескадри» О. Корнійчука) та ін.

Зіграв у кіно ролі: Семена Неживого («Коліївщина», 1933), поміщика Свічки («Прометей», 1936), Назара («Назар Стодоля», 1937), Андрія («Запорожець за Дунаєм», 1937), воїна-поета («Українські мелодії», 1945), Гната Підкови («Доля Марини», 1953), Миколи Воркалюка («Любов на світанні», 1957), «Загибель ескадри» (1965).

Пам'ять

• У 1933—1935 роках О. Сердюк позував скульптору М. Манізеру для фігур повстанця з косою та козака, що розривав пута, багатофігурного пам'ятника Шевченкові в Харкові
• На будівлі в Харкові, де жив О. Сердюк, встановлена ​​меморіальна дошка.
• Актору посвячені фільми: «Зустріч з собою» (1968, Харківська студія телебачення), «Харків Леся Сердюка» (1995, телестудія «Ніка-Арс»).

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Кисельов Й. Театральні портрети. — К., 1955
• Попов А. Олександр Сердюк. — К., 1979
• Митці України. — К., 1992
• Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997
• Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998 (рос.)
• УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999