Сердюк Олександр Олександрович (військовик)

Олекса́ндр Олекса́ндрович Сердю́к (нар. 4 травня 1981, м. Глухів (нині Шосткинського району), Сумської області, Українська РСР, СРСР — пом. 1 червня 2022, поблизу с. Покровське Бахмутської міської громади Донецької області) — український військовослужбовець, солдат 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ ЗС України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну.

Олександр Сердюк Сердюк Олександр Олександрович
Солдат
Загальна інформація
Народження	4 травня 1981(1981-05-04) м. Глухів (нині Шосткинського району), Сумської області, Українська РСР, СРСР
Смерть	1 червня 2022(2022-06-01) (41 рік) поблизу с. Покровське Бахмутської міської громади Донецької області (вбитий)
Alma Mater	Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка
Псевдо	«Підполковник»
Військова служба
Роки служби	2020—2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	58 ОМПБр
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сердюк.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Сердюк Олександр.

Життєпис

Олександр Сердюк народився 1981 року в місті Глухові, нині Шосткинського району на Сумщині. Навчався у Глухівській загальноосвітній школі № 6, потім вступив до Глухівського національного педагогічного університету. Пізніше здобув фах юриста в Харківському національному університеті внутрішніх справ. Пройшов гарну школу однієї із секретних українських служб, мав звання підполковника. У 2020 році він прийшов служити до лав ЗСУ звичайним солдатом у складі 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ. З першого дня російського вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року, перебував при виконанні бойового завдання. Загинув 1 червня 2022 року біля села Покровське Бахмутської міської громади Донецької області. Чин прощання із загиблим відбувся 11 червня 2022 року в Трьох-Анастасіївському соборі. Поховали Олександра Сердюка на Вознесенському кладовищі у Глухові^[1][2][3][4].

Родина

У загиблого залишилися мама (проживає у Глухові), а також у Сумах, де він жив останній час, – дружина Марина та син Ігор (нар. 2013)^[1]. Напередодні Дня захисників і захисниць 30 вересня 2023 року Срібний іменний кулон «БАТЬКІВСЬКЕ СЕРЦЕ» від Військово-Цивільної спілки «Бойове Братерство України» отримав син полеглого воїна^[5].

Орден батька із рук очільника Сумщини Володимира Артюха прийняв 20 жовтня 2023 року син загиблого Ігор та мати воїна Марія Василівна^[6].

Нагороди

• Орден «За мужність» III ступеня (2023, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
• звання «Почесний громадянин міста Суми» (19 травня 2025)^[7][8].