Середземноморська лінгва-франка

Середземноморська лінгва-франка, лінгва-франка, від італ. lingua franca — «франкська мова»; Сабір ^[1], від ісп. saber — «знати») — змішана (піджинізована) мова, сформована в Середні віки в Середземномор'ї. Служила головним чином для спілкування арабських і турецьких купців з європейцями (яких на Близькому Сході називали франками).

Лексика лінгва-франка була в основному італійською, особливо венеційською, в меншій мірі - іспанською та провансальською; також використовувалася велика кількість запозичень з грецької, арабської, перської та турецької мов.

Середземноморська лінгва-франка не була повноправною мовою та використовувалася для ведення торгівлі між людьми різних національностей аж до XIX століття.

Пізніше термін «лінгва-франка» стали вживати для позначення мов міжнародного спілкування.

Див. Також

• Лінгва франка
• Піджини