Середньоперська мова

Середньоперська мова (пахлеві) — мертва мова іранської групи; була офіційною мовою Сасанідської імперії. Використовувалася в південній частині Ірану в III—VII ст. Є наступницею давньоперської мови і попередницею новоперської. Первинний ареал — південна частина Ірану, Парс. Пізніше — літературна та офіційна мова всього Ірану в часи Держави Сасанідів (III-VII століття). Від VII століття, після завоювання Ірану арабами, мова збереглася в зороастрійських громадах Ірану (діалект селища Аб'яне) та Індії.

Середньоперська мова (Пахлаві)
Pārsīg, Pārsīk
Поширена в	Держава Сасанідів
Регіон	спочатку Фарс
Писемність	пахлевійське письмо, маніхейська абетка, Авестійська абетка
Класифікація	Індоєвропейські мови Індоіранська гілка Іранська група Південно-західна підгрупа
Офіційний статус
Офіційна	держава Сасанідів
Коди мови
ISO 639-1	—
ISO 639-2	pal
ISO 639-3	pal
IETF	pal

Різновиди мови

• Так звана книжна середньоперська — мова духовної (зороастрійської) і світської літератури
• Маніхейська середньоперська — мова документів маніхейських громад

Використовувалися дві системи написання^[1], які базувалися на різновидах арамейської графіки:

• пахлевійське письмо — гетерографічна
• маніхейська абетка — фонетична

Найбільш стародавні пам'ятки — легенди на монетах правителів Парсу (II ст. до н. е.). А найважливішою літературною пам'яткою середньоперської мови є переклад Авести з авестійської мови. Пізнішою формою середньоперської мови є парсі (пазенд), перехідна до новоперської мови, яка збереглася виключно як літературна^[2] у парсів, як і в «бехдінів» чи гебрів Ірану, які, однак, як літературну частіше використовують класичну перську мову.

Перехід до класичної форми фарсі

Сучасний нащадок середньоперської мови — новоперська. Зміни між пізнім середньовічним етапом фарсі та раннім новоперським були дуже поступовими, і в X–XI століттях, середньоперські тексти можна було цілком легко прочитати (звичайно ж, мається на увазі вголос) і вони були зрозумілі носіям ранньоновоперської мови. Однак є певні розбіжності, які вже існували приблизно з кінця Х століття:

• падіння початкових ненаголошених голосних
• епентеза голосної в початкових скупченнях приголосних
• втрата -g при кінці слів
• заміна початкового w- на b- або ж (gw- → g-)
• істотні зміни в дієслівній системі, основним чином втрата цілого ряду форм суб'юнктиву та оптативу (деякі заморожені форми їх вживання збереглися в класичній поетичній мові), зростання вжитку дієслівних префіксів.
• зміни в лексиці, особливо заміна великої кількості своїх оригінальних слів на арабізми, тюркізми і, з XIX століття — на слова з англійської, французької і навіть російської (рідкісні випадки — самовар, эстакан) мови.
• заміна пехлевійського і маніхейського написання, перше з яких було логографічним, на арабську абетку, до якої було додано 4 літери.

Граматичний огляд

Іменники

Число

Середньоперська мова розрізняла однину і множину, а релікти двоїни зникли. Множина позначалася за допомогою суфіксу
-ān ймовірно від давньоперського -ānam
-īhā ймовірно від давньоперського -θwa

Форми однини можуть іти після числівника 2 або більше, а також після займенника множини:
dō bunistag — «2 основні принципи, 2 архетипи»
was kas — «багато людей»

Крім того, середньоперська має абстрактний суфікс -īh, який іноді фігурує як колективна множина:
zanīh — «жінки»
gurgīh — «вовки»
šēdaspīh — «римляни, візантійці» («ті, що мають білих коней»)

Відмінки

У ранній період мови розрізняють два відмінки, але в пізніший період прямий відмінок почав зникати (прямий відмінок був продовженням називного однини в давньоперській -a і авестійській -ō) і також пізніше почали пропадати форми родового відмінка однини (з давньоперської -ahyā, авестійської -ahe; родовий множини закінчувався на -ā/ī/ūnām):

*as «кінь»	Singularis	Pluralis
назив.	as	as
родов.	asē	asān

у випадку r- основи було таке відмінювання:

brād «брат»	Singularis	Pluralis
назив.	brād	brādar
родов.	brādar	brādarān

duxt «донька»	Singularis	Pluralis
назив.	duxt	duxtar
родов.	duxtar	duxtarān

*xwāh «сестра»	Singularis	Pluralis
назив.	xwāh	xwāhar
родов.	xwāhar	xwāharān

Прийменники відмінюються як іменники. Порядку слів суворо не дотримуються:
frēstagān wuzurgān = wuzurgān frēstagān

Порядок слів (Ім'я)

A) Керуючий іменник передує означальному іменнику:
1. З відносною часткою (ізафетом):
xwadāy ī xwadāyān «господар господ, бог богів»
dēn ī weh «блага віра»
pus ī man «мій син»

2. Без відносної частки:
pusān rōšnān «сини світу»'
šahryār wuzurg «великий князь»

Коли керуючий іменник іде з невизначеним артиклем, ізафет усувається: dast-ē jām «жменя трофеїв (небагато трофеїв)»
kanīzag-ē weh «добра дівчина»
B)Керованому іменнику передує керуючий:
ērān šahr «країна іранців»
ādarān šah «король вогнів»
garm xwarišn «гаряча їжа»
man pus «мій син»

Приклад відносного займенника як прямого об'єкту:
u-mān mā bar ō gumāngarīh «і не введи нас у спокусу»

Прикметники

Мають ступені порівняння як і в багатьох інших індоевропейських мовах: A) Порівняльна форма: -tar, -dar (після голосних, r, m і n)
Як частка порівняння використовується az і kū
az wad wattar «гірше з гірших»
kam wattar ast kū «менш погано, ніж (як)»

B) Найвища: -tom, -dom (після голосних, r, m і n)
Деякі прикметники набувають суперлативного суфіксу -ist, наприклад заморожене: wahišt (дослівно-«найкраще»), behešt тепер заморожене і означає як у класичній, так і в сучасній мові фарсі — «рай».

Дієслова

Дієслівні закінчення в теперішньому часі Praesens

	Indik.	Konj.	Imper.	Opt.
1. Sg.	-ēm	-ān	-tom	-ēn
2. Sg.	-ēh	-āy	-ø
3. Sg.	-ēd	-ād		-ēh
1. Pl.	-om, -ēm
2. Pl.	-ēd	-ād	-ēd
3. Pl.	-ēnd	-ānd

Допоміжне дієслово

бути	дійсний	кон'юнктив	бажан.	наказ.	імперфект.
1. Sg.	hēm
2. Sg.	hē			bāš
3. Sg.	ast	hām	hē		anād
1. Pl.	hōm
2. Pl.	hēd	hān		bāwēd
3. Pl.	hēnd	hānd			anānd

Прислівник теперішнього часу
-āg і -ān, і заморожені залишки форм на -and.

Прислівник приналежності чи віддієслівний іменник -išn.

Прислівник минулого часу -t, -tag

з їх допомогою утворюються форми минулого часу аналітично, використовуючи допоміжне дієслово.
Інфінітив: -tan