Сивенький Роман Павлович

Сивенький Роман Павлович
Сивенький Роман Павлович
Народження	4 січня 1946 Мшана, Городоцький район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	20 вересня 2005 (59 років)
Навчання	Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Львів
Членство	Національна спілка архітекторів України
	Сивенький Роман Павлович у Вікісховищі

Роман Павлович Сиве́нький (4 січня 1946, Мшана — 20 вересня 2005^[1]) — український архітектор. 1971 року закінчив Львівський політехнічний інститут. Працював головним архітектором в інституті «Львівтранспроект».^[2] Голова Львівської організації Спілки архітекторів України.^[3] Захоплювався пейзажним живописом.^[4]

Лабораторний корпус львівської залізниці на вулиці Листопадового чину, 22 (1978).^[5]
Школа на 1600 учнів в мікрорайоні на вулиці Низинній.^[6]
Житловий будинок на вулиці Огієнка, 4.^[7]
Церква Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ на вулиці Сяйво (1991—1996).^[8]
Пам'ятник жертвам комуністичних злочинів на площі Шашкевича у Львові (1997, скульптор Петро Штаєр).^[9]
Церква святого Георгія ПЦУ на вулиці Чернівецькій (1995—1998).^[8]
Церква святих мучеників Бориса і Гліба на вулиці Стрийській (1998—2005).^[8]

Залізничний вокзал у Моршині (1981).
Терапевтичний корпус із водолікарнею у Стрию (1982).
Залізничний вокзал у Трускавці (1987, пізніше реконструйований).^[10]
Залізничний вокзал у Хусті (1990).
Церква в селі Зубра під Львовом. Збудована у 1988—1995 роках, стилістично тяжіє до українського бароко.^[8]
Монумент «Вознесіння» в Івано-Франківську (2001, скульптор Петро Штаєр).^[11]
Церква святого Георгія перед Південним вокзалом станції Київ-Пасажирський. Збудована в 1998—2001 роках. Стилістично наближена до давньоруських храмів.
Залізничний вокзал у Кременчуці.^[2]
Залізничний вокзал у Липецьку.^[2]
Залізничний вокзал у Старому Осколі.^[2]