Симонов Олександр Корнійович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Симонов.

Олександр Корнійович Си́монов (28 жовтня 1875, Капустенці  — 12 липня 1957, Гагра) — український радянський живописець і педагог; член Асоціації художників Червоної України та Асоціації революційного мистецтва України з 1928 року, Харківської організації Спілки радянських художників України з 1938 року^[1].

Симонов Олександр Корнійович
Народження	28 жовтня 1875(1875-10-28)  Капустенці, Прилуцький район, Україна
Смерть	12 липня 1957(1957-07-12) (81 рік)
	Ґаґра, Абхазька Автономна Радянська Соціалістична Республіка, Грузинська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Жанр	пейзаж і портрет
Навчання	Московське училище живопису, скульптури та зодчества (1901) і Національна вища школа красних мистецтв (1907)
Діяльність	художник, викладач
Вчене звання	професор
Працівник	Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова, Харківський художній інститут, Харківський інженерно-будівельний інститут і Харківський інститут інженерів комунального будівництва
Член	Асоціація художників Червоної України, Асоціація революційного мистецтва України і Спілка радянських художників України
Роботи в колекції	Харківський художній музей і Лебединський міський художній музей імені Бориса Руднєва

Життєпис

Народився 28 жовтня 1875 року в селі Капустинцях^[1] (нині Капустенці Прилуцького району Чернігівської області, Україна) у дворянській сім'ї; батько працював правником. У ранньому дитинстві став сиротою і його вихованням займалась тітка. У підлітковому віці самостійно заробляв на життя й навчання^[2].

В школі навчався з перервами і, після її закінчення, протягом 1896—1901 років здобував освіту в Московській школі живопису, скульптури та архітектури. Навчання завершив з відзнакою. З 1901 року викладав графічні мистецтва в Комерційному училищі Симбірська. У 1907 році студіював у Парижі в Академії красних мистецтв. У 1910—1915 роках мешкав в Москві, де викладав у Строганівському художньо-промисловому училищі, працював у творчій майстерні^[2].

Протягом 1922—1934 і 1943—1944 років — професор Харківського художнього інституту; у 1930—1941 та 1944—1948 роках — Харківського інженерно-будівельного інституту^[1]. У 1944 році очолював кафедру образотворчого мистецтва у Харківському інституті інженерів комунального будівництва^[3]. Серед учнів: Дмитро Зелінський^[4]. З 1948 року мешкав у Гагрі^[5]. Помер у Гагрі 12 липня 1957 року^[1].

Творчість

Працював у галузі станкового живопису (писав пейзажі Полтавщини, Харкова, Донбасу, Грузії; портрети) та монументально-декоративного розпису^[2]. Серед робіт:

• «Останній пастух» (1927);
• «На порогах Дніпра» (1932, Лебединський міський художній музей імені Бориса Руднєва)^[6];
• «Околиці Харкова» (1936, Харківський художній музей)^[5];
• «Шахти»;
• «Ранок у Донбасі».

У 1931 році на замовлення Сухумського міськвиконкому створив грандіозну панораму міста Сухумі^[3]. У 1934 році брав участь в оздобленні Харківського палацу піонерів^[5].

Брав участь у республіканських і всесоюзних виставках з 1927 року^[3].

Вшанування

У Гагрі:

• в колишній садибі митця, по смерті художника, влаштовано Будинок творчості його імені з постійною експозицією його творів^[5];
• встановлене меморіальне погруддя художника^[3].